Наш Бахмут – був великим містом з великою історією та культурним надбання. Щось із його скарбів вдалося врятувати, а щось, на жаль, ні. Про деякі моменти зараз навіть не можна говорити. Бо люди рятували і зберігають багато чого по чужих домівках. Прийде час, і ми про все це розкажемо.
Цими спогадами дворічної давнини про евакуацію фотоархіву Василя Андрющенка поділився волонтер, краєзнавець та просто небайдужа людина Леонід Марущак, який, до речі під час найзапекліших боїв врятував із Бахмута багато історичних та культурних цінностей.
Явки,паролі…
Бахмут. Липень 2022 р.
– Пане Леоніде, до нас звернувся місцевий фотограф, який хоче передати до нашого музею (Бахмутський краєзнавчий музей) свій фото архів.
– Пане Ігоре (Ігор Корнацький) – так беріть!
– Розумієте, ми не дуже можемо …
– Чого?
– …
– Зрозумів! Давайте «явки паролі»
В той самий день, ми не могли поїхати до бахмутського фотографа, який з 1960-х років документував рідне місто на фотоплівки, бо вже були завантажені музейним. Але, за домовленістю, за декілька днів, ми з Малим повернулись до Бахмуту. Пан Ігор, попередив фотографа, що ми будемо в конкретний час за вказаною адресою, але без попередніх дзвінків.
Будинок фотографа (селікатна малосімєйка) був в тій частині Бахмута, де мало що залишалось цілим (близько до виїзду з міста в бік Лисичанська)…
– Ого, який Ви високий!
– Добрий день! Я від…
– Так, так! Я зрозумів! Я чекав на вас! Я такий радий!
Оооооо! Це на довго – сходу подумав я.
Двері квартири мені відкрив (мʼяко кажучи) дядько дуууже поважного віку в одних лише сімейних трусєлях – фотограф Василь Андрущенко. Дід, щиро, був радий мені. Він ледве передвигався по квартирі. А коли повернувся спиною до мене, то було видно, що весь його хребет пронизаний штирями. Від побаченого я оторопів. А господар дуже радо почав розповідати про свої болячки і те, що майже прикутий до ліжка. На моє пряме питання, щодо його власної евакуації – він відповів, що не збирається. А єдине, що, за його словами, тримає його – це архів тих самих плівок, які він мав мені передати!
Нууууу…. Що поробиш, доведеться послухати, зловив я себе на думці.
На подвійному сигналі я ще слухав веселого діда
У нас з Jenia Sternichuk була система контролю часу та сповіщення. Коли я виходив з буса і йшов сам десь – то рівно за годину Малой бі-бікав один раз. Через наступні 30 хв лунало два фа-фа. Потім , через 15 хв було три сигнали – після чого, Малой вже мав помалу їхати за підмогою.
На подвійному сигналі я слухав веселі автобіографічні розповіді.
– Я перепрошую, але мало часу…
– Так! Зараз, зараз! Хочу ще показати декілька своїх найкращих фото.
– А може, давайте одразу весь фотоархів.
Ще 5 хвилин охкав, на радість діду, на дві його улюблені фото – натюрморт «Донбас», та ще одне фото.
– У мене 9 хвилин!
– Ок! Пішли в іншу кімнату!
Дідо дістав картонну коробку, в якій були 241 рулон фотоплівок, кожна з яких була замотана у фольгу.
– Читайте!
– Що це?
– Інструкція!
В коробці була інструкція до кожного типу фотоплівок та опис того, як мають зберігатись, провітрюватись та оглядатись плівки.
– Ок ок! Все буде як ви написали! У мене 5 хвилин!
– Тепер читайте це!
– А це що?
– Акт прийому передачі (написаний від руки)!
– Тоді потрібен другий екземпляр – сказав я і поняв, що доведеться доганяти Малого…
– Ось другий екземпляр.
Так швидко вголос я ніколи не читав) та ще й двічі!)))
Обійнялись міцно! І я влетів у буса з дуже тривожними відчуттями. Крім цієї коробки, до місця сховку (через 2/3 всієї країни) ми нічого більше не везли.
P.S.
Часом, я згадував про ту зустріч і картав себе, що навіть ніяких потрібних речей не привіз тоді дуду – води, ліків, харчів…
Якось, на початку грудня 2022 року, я випадково потрапив саме в ту частину Бахмута і звернув увагу на руїни будинку, де забирав «скарб» Василя Андрющенка… зловив себе на думці, що певно, я чи не останній буй йому співрозмовником…
– Пане Ігорю, А яка доля того дядька, в якого я забирав архів тих плівок?- спитав нещодавно у Корнацького.
– Зараз у Чехії у притулку для людей старшого віку, цілком задоволений умовами, – почув відповідь.
——
На світлині Василь Андрющенко (2018 рік. Виставка в бібілотеці в Бахмуті). Автор світлини Михайло Кулішов. Та фотографії від Андрющенка із Чехії.
