Пліч-о-пліч: як бахмутяни відбудовують громаду по всій Україні
Війна відібрала у нас затишок рідного міста, але не змогла роз’єднати. Навпаки — у випробуваннях народилася нова форма єдності, про яку ми сьогодні хочемо поговорити. Мова йде про національний проєкт «Пліч-о-пліч: згуртовані громади». Він був створений для об’єднання, підтримки та відновлення громад-форпостів і став тим містком, що поєднує людей, міста і сенси — допомагає підтримувати одне одного і будувати майбутнє. І кожна подія в його межах, принаймні для бахмутян, — це своєрідне повернення додому.
Смак дому
Символом цієї згуртованості свого часу стала всеукраїнська ініціатива «Пиріг Незалежності». В той день бахмутяни у Чернігові, Полтаві, Жовтих Водах, Біликах, Кутах, Кременчуці, Дніпрі та Кривому Розі сіли за спільний стіл, щоб відчути себе вдома.
Люди приносили випічку, ділилися історіями, згадували Бахмут таким, яким він був до війни. Це були дуже теплі розмови, і у кожному шматочку пирога ніби була частинка Бахмута.
— Відрізала шматок — ніби повернулася додому, — тихо каже пані Олена. — Той самий запах, як у мами на кухні. І на мить здалося, що війни немає…
Місце, де звучить Бахмут
З 2022 року частина бахмутської освітньої спільноти живе і працює у Гощі на Рівненщині. Тут, у релокованому Бахмутському центрі профтехосвіти, формується новий простір — спільний для бахмутян і місцевих жителів.
Саме тут відбувся один із найтепліших заходів національного проєкту. За підтримки Управління культури Бахмутської міської ради та команди бахмутських закладів культури гощанці мали змогу відчути, чим живе Бахмут у вимушеній евакуації.
Бахмутський краєзнавчий музей презентував виставку «В обіймах світла», де представив колекцію старовинних строїв нашого краю 1913 року: ручне шиття, локальні орнаменти, рідкісні матеріали — те, що завжди було частиною бахмутської ідентичності. Унікальні речі, які пережили покоління і як найдорожчій скарб вивозилися з Бахмута під обстрілами.
Поруч працювали майстрині Бахмутського міського народного Дому. Вони ділилися техніками декоративно-ужиткового мистецтва, показували свої роботи, створені в Бахмуті та вже в період евакуації.
— Ми продовжуємо робити те, що робили вдома, — каже одна з них. — Бо якщо зникне традиція — зникнемо і ми як громада.
Пісні у виконанні солістів Бахмутського міського народного дому, учнів і викладачів Школи мистецтв для наших земляків стали голосом дому, а для гощанців — можливістю краще відчути Бахмут.
Українська культура в Бахмуті має давню історію, і вона залишається з людьми, якою б далекою не була відстань до рідного міста. А Гощанська громада відкриває простір для взаємодії та взаємної підтримки.
Партнерство, що переростає у дружбу
Кременчук став одним із головних міст-партнерів для бахмутян. І ця співпраця вже наповнилася живими історіями.
Як, наприклад, літературно-музичний вечір «Рожеві мрії та незламності рядки» у міській публічній бібліотеці. Тут звучала поезія кременчуцьких авторок Віти Татарінової та Віти Гориславець, народжена війною.
Бахмутяни слухали, плакали, аплодували. Поетичне слово часом звучить гостро, але саме воно дає змогу прожити біль, виплакати те, що накопичилося всередині, і знайти наснагу йти далі.
—Дім — це люди, — розмірковує Сергій, який виїхав із Бахмута у 2022 році. — І сьогодні я це відчув так сильно, як давно не відчував.
Особливо щемкою стала виставка юної художниці талановитої учениці нашої Мистецької школи №1 Маргарити Слєпцової.
Її роботи — це в тому числі і спогади про дім: вулиці, кольори, настрій мирного життя. Вона малює Бахмут таким, яким його пам’ятає, щоб він не зник.
Учні місцевої гімназії довго розглядали картини, ставили питання.
—Я ніколи не думала, що можна так малювати пам’ять, — поділилася одна з відвідувачок.
А ще потужною подією у рамках національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» став спільний творчий концерт учнів та викладачів мистецьких шкіл Бахмута і Кременчука «Мистецтво сильніше за війну!».
Взагалі-то у Кременчуці проходить багато виставок, концертів, літературних вечорів за участі бахмутян, відбуваються спільні мистецькі події, зустрічі у бібліотеках, де говорять про війну і майбутнє. Бахмутяни діляться ініціативами, що фіксують пам’ять про загиблих захисників: цифрові архіви, віртуальні музеї, книги пам’яті. Це — внутрішній фронт, який так само важливий, як і бойовий.
Символічно, що обидва міста мають спільний рік заснування — 1571. Сьогодні цей історичний факт набуває нового значення: він стає основою для сучасного партнерства.
Зустріч двох історій незламності
Особливо емоційною стала поїздка представників сфери культури Бахмутської міської територіальної громади до міста-героя Гостомель на Київщині.
Тут, у ліцеї №1, в рамках проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» з’явилося ще одне Великоднє дерево — спільна робота учнів ліцею та бахмутських майстринь.
Бахмутяни відвідали музей ліцею, обмінялися досвідом роботи в умовах війни, евакуації та відновлення.
—Ми різні за географією, але єдині у прагненні зберегти нашу культуру та ідентичність, — наголосила начальниця Управління культури Бахмутської міської ради Ірина Булгакова. — Гостомель зустрів нас дуже тепло, і цей обмін досвідом став фундаментом для нових спільних проєктів.
Співпраця між Бахмутом і Гостомелем триває. Саме тут відбулося урочисте відкриття виставки «Скорботний шлях Бахмута» – глибокого, емоційного проєкту, що став символом стійкості українського духу.
Серце експозиції – унікальні різьбленки бахмутського майстра на шкаралупі страусового яйця. Це надзвичайно тонка і майстерна робота, яка відтворює скорботний шлях Ісуса Христа. Але водночас це більше, ніж біблійний сюжет… Це паралель з долею Бахмута. Як Христос пройшов через страждання і смерть до воскресіння, так і Бахмут сьогодні проходить свій найтяжчий шлях, за яким обов’язково прийде відродження
Експозицію доповнюють світлини, що розкривають історію міста у трьох вимірах. До війни – живий, красивий, архітектурно унікальний Бахмут. Під час війни – зруйнований, але нескорений. Майбутнє – візії відновленого міста, створені за допомогою сучасних технологій.
Особливо теплою частиною події став майстер-клас з гіпсового лиття. Діти й дорослі власноруч відливали великодні яйця, розписували їх і прикрашали символічне дерево життя.
Особливу атмосферу заходу створювали ніжні, глибокі, майже медитативні звуки хангу… Вони супроводжували кожен момент, додаючи події внутрішнього світла і гармонії.
Гостомельська громада надзвичайно тепло прийняла виставку, яка триватиме до початку червня.
—Я дивилася і думала: ми вистоїмо, — поділилася враженнями мешканка Гостомеля. — Бо вже вистояли.
«Пліч-о-пліч» — це про майбутнє
Онлайн- та офлайн-зустрічі, спільні концерти, обміни між закладами культури — усе це вже стало системною роботою. Попереду — нові виставки та проєкти.
— Ми тільки починаємо, — говорить Ірина Булгакова. — І будемо рухатися далі. В найближчих планах — активна участь у проєкті «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», розширення партнерств із громадами України, реалізація спільних культурно-мистецьких ініціатив, що сприятимуть інтеграції бахмутян, збереженню нашої культурної спадщини та формуванню нових просторів єдності через культуру. Бо «Пліч-о-пліч» — це про життя. Наш Бахмут — це люди, які несуть його у піснях, у картинах, у словах, у теплих зустрічах за столом. І, здається, саме в цьому — головна відповідь. У нас буде завтра, бо ми пліч-о-пліч сьогодні.
Матеріал створено у співпраці з Управлінням культури Бахмутської міської ради.
