До нематеріальної культурної спадщина України днями були внесени до переліку Обухівський «шитий» рушник та пісні голубці з картоплею або Леміковські голубці.
Ми хочемо вас познайомити з цими представниками нематеріальної спадщини нашої країни.
Виготовлення «шитих» рушників розповсюджене у місті Обухів, селах Таценки та Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт Козин, селі Старі Безрадичі Козинської селищної об’єднаної територіальної громади Київської області.
Традиційний Обухівський шитий рушник. МКІП
Обухівські рушники використовувалися у весільному обряді. На них ставали молодята, ними підперезувались свашки. Такими рушниками прикрашали оселі, їх переважно вивішували на покуті. Є підтвердження, що в Обухові раніше рушники вишивали не тільки жінки, а й чоловіки.
В основу орнаменту Обухівського рушника покладено головний символ української вишивки – Дерево Життя (Древо Роду), яке зростає з квіткового горщика – вазона.
Обухівське Дерево Життя опирається вазоном на основу, яка завжди відокремлена від основної композиції тонким безконечником. Подібним елементом обведено весь рушник по периметру. Орнамент, який розміщений в основі рушника, не повторюються в основній композиції. Тло рушника повністю покрите вишивкою. Це стосується як центральної частини, де вишите Дерево Життя, так і поля на якому вишиті з’єднувальні лінії (ламані гілки і безконечники).
На окремих рушниках зустрічаються пташки, що розташовуються попарно ліворуч і праворуч від стовбура й повернені голівками одна до одної. По ширині рушники прикрашені трьома або п’ятьма кутасиками.
Обухівські рушники називають «шитими», оскільки вони виконані виразною рельєфною вишивкою, яка щільно покриває тканину, та створює враження суцільно зашитого полотна.
Пісні голубці. МКІП
Така традиція розповсюджена в селі Сонячне Волноваського району Донецької області, а також в місцях проживання лемків на інших територіях України й за кордоном.
У 1951 році в межах обміну територіями між СРСР та Польщею відбулося примусове виселення бойків та лемків на територію Донеччини. Переселенці були родом із сіл Дрогобицької області. Ці території наразі належать до Бершадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща.
Селян відвезли до Званівки Бахмутського району Донецької області, у результаті чого там відбулося перенаселення. Житла катастрофічно не вистачало, тому місцева влада розселила людей по чотирьох селах: Званівка, Верхньокам’янське, Роздолівка, а також Краснівка (зараз – Сонячне).
Приготування голубців широко поширені у кожній лемківській родині. Це не тільки страва, а й традиція. Під час святкового застілля господиня подавала картопляні голубці останніми, після чого вся родина розуміла, що настав час для Святого вечора. Після цього треба зберігати тишу до самого світанку.
Смаколик можна приготувати у двох варіаціях: звичайні (на будні або свята) та пісні голубці до Святої вечері.
Для обох рецептів знадобиться білокачанна капуста. Її листя треба відварити у підсоленій воді. Для начинки — терта на дрібній тертці та товчена картопля в рівних пропорціях, а також сіль, перець і часник. У начинку до пісних голубців додають смажену цибулю та гриби. Пісні голубці тушкують на томатній підливі. У будні та свята в начинку для голубців додають будь-який м’ясний фарш.
