Втомившись від спеки, та намагаючись знайти прохолоду, я накинула на плечі вологу кофту. Несподівано і з пам’яті виринула моя затишна редакція. У будь-яку спеку у нас було прохолодно, бо офіс знаходився на першому поверсі старого будинку із товстенними стінами, захищеного від нещадного літнього сонця тінню величезних каштанів.
Приміщення редакції газети «Вперед» завжди було для мене оазисом спокою й творчості. Переступаючи поріг, я немов поринала в знайомий та рідний аромат друкарської фарби, що наповнював повітря. Цей запах і досі асоціюється з домом.
Згадки про ті часи гріють душу та змушують знову мріяти про роботу в нашій чудовій редакції. У моєму кабінеті навіть у найтепліший день було прохолодно та зелено. Квіти на підвіконні надавали йому затишку.
Читачі завжди заходили до нас перевести дух, поспілкуватися та насолодитися свіжістю повітря… На жаль, з того мирного життя залишилися тільки спогади та світлини.
Наша країна виборює перемогу. Українці протистоять ворогу, обстрілам, відключенням електроенергії, а ще й природним випробуванням, на кшталт неймовірної спеки останнього часу.
Ми вирішили поцікавитися, як бахмутяни переживають відключення електрики та спекотну погоду.
Мирослава, молода матуся:
– Після того, як життя в Бахмуті стало нестерпним, у серпні 2022 року ми з родиною залишили свій дім. Напередодні ми придбали електричну пічку з однією конфоркою, щоб готувати їжу, адже газ вже був відключений. Коли ж почастішали перебої з електрикою, ми кілька днів поспіль готували м’ясо та ковбаски на багатті у дворі багатоповерхівки.
Постійні обстріли змусили нас евакуюватися.
Зараз ми живемо у Борисполі, де орендуємо житло. У 2023 році я народила дитину. Нам дуже важко зараз: у нашому ЖК світла немає по 10-12 годин на добу. Моя маленька донька плаче, бо спека нестерпна. Коли вимикають електроенергію, кондиціонер не працює, дитина не може заснути ні вдень, ні вночі…
Галина Іванівна, пенсіонерка:
– З початком повномасштабної агресії росії мільйони українців змушені жити без електроенергії. Це не просто побутові незручності, а й серйозна проблема, що впливає на наше життя.
Ми з чоловіком, як і багато інших, вимушено покинули свій дім. До вересня 2022 року жили у Бахмуті, сподіваючись, що трагедія омине наше місто. Через погіршення мого здоров’я та на прохання доньки ми врешті решт переїхали до Києва.
Найголовніша проблема в тому, що наша теперішня квартира повністю залежить від електроенергії. Під час відключень немає можливості приготувати їжу, навіть закип’ятити чайник. Що буде взимку, важко навіть уявити, бо опалення теж залежить від електрики.
У моменти, коли зникає світло, неминуче приходять спогади про наше мирне життя у Бахмуті. Згадуються ті часи, коли вечори були сповнені затишку, а не тривогою за завтрашній день.
Ірина, 35 років:
– Наразі ми з дітьми живемо у Харкові. Відсутність світла робить повсякденні справи неймовірно складними. Приготувати їжу, зарядити телефони, освітити кімнату – все це стає квестом, який потребує винахідливості та терпіння. Наші сусіди придбали генератори, а ми свічки.
З одного боку, звісно, краще б зовсім не було відключень світла. Але з іншого, те, що вони відбуваються за графіком, дає певну можливість хоч щось планувати.
Володимир Сергійович, 55 років:
– Ми з доньками орендуємо житло на Хмельниччині. Донедавна нам щастило уникати масштабних відключень. На жаль, тепер і у нас, як і в інших, по дві години на добу відключають світло. Але з цим ми навчилися жити.
Наші мужні захисники, які тримають оборону в окопах, стикаються з неймовірними труднощами, і вони не скаржаться, а з величезною силою духу борються за перемогу. Тож давайте і ми не будемо скиглити.
Мирослава, студентка:
– Спочатку, коли світло вимикали за графіком, це давало можливість поспати довше або пропустити пари. Здавалося б, ось воно – просте розв’язання проблеми. Але з часом ситуація ускладнилася. До проблем з відключенням світла додались ще й перебої зі зв’язком. Мобільний зв’язок стає нестабільним, а Інтернет зовсім зникає.
Поряд з моїм будинком знаходиться магазин мережі «Фора», де завжди можна було приєднатися до Wi-Fi. Це було справжнім порятунком під час відключень світла, адже там я заряджала телефон, спілкувалася з близькими.
На жаль, з часом магазин змушений був зачинитися через проблеми з електропостачанням. Продукти псувалися, а працювати без світла стало неможливо.
Сергій Петрович, водій:
– Працюю у Дніпрі. Орендую квартиру за 10000 гривень на місяць. В спекотну погоду не можу користуватися ліфтом, кондиціонером, вентилятором, холодильником тощо… У моєму районі постійні перебої з водопостачанням, бо насосна станція працює на електриці. Виникає проблема ще й з приготуванням їжі. Харчуватися ж у кафе дорого та небезпечно. Постійний перегрів – це не тільки дискомфорт, але й проблеми зі здоров’ям. Моя нервова система на грані…
Оксана, психологиня:
– Територіально я знаходжусь у Вінниці. Дивлюся на все, що коїться, та розумію, що відключення електроенергії негативно впливає на українську економіку. Багато підприємств не можуть працювати без світла, що призводить до втрат доходів та робочих місць. Це, своєю чергою, посилює бідність та погіршує добробут людей.
Відсутність світла також має негативний вплив на психоемоційний стан людей. Постійне відчуття тривоги та невизначеності, страх перед темрявою – все це призводить до депресії, тривожних розладів та інших проблем з психічним здоров’ям.
Саме з такими проблемами до мене звертаються бахмутяни, які вимушено евакуювалися до інших регіонів України.
Щодо мене, то вранці я йду до місцевого кафе, де є генератор та працює кондиціонер. Саме там намагаюся працювати, поки вдома немає світла.
Відключення електроенергії – це тимчасова проблема, яка буде вирішена. Я вірю, що українці – сильний та згуртований народ, який здатний впоратися з будь-якими викликами.
Записала Олександра Мирна.
