Народився Володимир Андріуца у Макіївці, до Бахмута переїхав ще маленьким, закінчив школу № 7, навчався у технікумі залізничного транспорту, потім у Харківській пожежній академії. Строкову службу проходив у Донецьку, після закінчення працював у пожежному загоні міста Часів Яр. З 2020 року жив та працював в Києві.
Солдат Володимир Миколайович Андріуца, позивний Талант
25.06.1988 – 15.07.2022
У квітні 2022 року добровільно звернувся до військкомату міста Київ. Пішов в штурмові бригади, потім був приряджений до військової частини. Загинув в селі Новобахмутівка під Авдіївкою: на виході з позиції група військових була атакована ворожим дроном. Про загибель родині повідомили представники Бахмутського військкомату.
-Мій син був талановитою людиною, писав вірші, зокрема про війну. Він розповідав, що доводилося декламував їх своїм побратимам, за що йому дали позивний Талант, – каже батько воїна Микола Андріуца. – Воювати пішов свідомо, казав – хто, як не ми. По життю був чуйною людиною, душею компанії, всі його поважали. На жаль, Володимир ще не створив власної родини, завжди жартував, що все встигне – і дружину привести, і спадкоємця народити.
Микола Андріуца згадує, як у сина формувалася життєва позиція щодо російської агресії. Як поступово змінювалася думка та ставлення, особливо після 2014 року. Більшість родичів жили у Макіївці та Ясинуватій, тому одразу скласти однозначне уявлення йому було складно.
-Був навіть момент, коли він їздив до Криму і в росію, але потім казав, що навіть на побутовому рівні побачив нестерпне ставлення росіян до українців. Тому він повернувся до України, де його позиція була вже чітка та однозначна. А після повномасштабного вторгнення вона була вже не теоретичною, Володимир сформувався як патріот і захисник, – каже батько.
Володимир Андріуца відзначений орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно. Орден отримав батько, який переїхав з Бахмута до Черкас. Тут пам’ять про його сина вшановують містяни – фото та прізвище Володимира є на Алеї Слави.
На бажання матері, Володимир Андріуца був похований у Бахмуті на Маріупольському кладовищі. Під час поховання почався сильний обстріл міста, тому церемонію довелося завершити швидко. Родина впевнена, що тепер Володимир навічно залишився захищати рідне місто.
Єлизавета Гончарова
