27 липня Україна відзначила День медичного працівника.
Сьогодні, коли наше місто Бахмут асоціюється із запеклими боями та руйнацією, ми маємо згадувати не лише його сучасних героїв у білих халатах, а й тих, хто закладав фундамент медичної науки в нашому краї понад століття тому. Однією з найяскравіших постатей Бахмута є Борис Сергійович Вальх — видатний лікар, епідеміолог, зоолог і засновник першого міського музею.
Борис Сергійович народився 27 листопада 1876 року на Донеччині — у селі Введенське (нині Новобахмутовка) у родині дворянина. Навчався у Павлоградській гімназії, а згодом вступив до Харківського університету, де поєднував вивчення медичних і природничих наук.
Після закінчення університету Вальх працював лікарем у Бахмуті, Маріуполі, Туркестані, а також за кордоном. Повернувшись у 1921 році до Бахмута, він опікувався організацією місцевого краєзнавчого музею і став його першим директором. Власноруч збирав експонати та наполягав, що музеї мають розповідати насамперед про рідний край і його людей.
Вальх був першим, хто дослідив розмаїття пташиного світу на території Катеринославської губернії, до складу якої входила й територія Бахмутського повіту. Як фахівця з комах його високо цінували вчені Швеції. Він також брав участь у створенні у 1927 році двох заповідників на території нинішньої Донеччини — «Білосарайська коса» та «Кам’яні Могили».
До 1937 року працював на Артемівській станції захисту рослин і в медичній клініці. Згодом, переховуючись від сталінських репресій, виїхав із родиною до Туркменістану. Там, як епідеміолог, боровся з малярією. У 1941 році повернувся до Бахмута, де працював головним лікарем Другої Артемівської лікарні. Помер у робочому кабінеті 12 квітня 1942 року.
Через важкі умови німецької окупації Б. С. Вальха поховали безпосередньо на подвір’ї лікарні, де він працював і рятував людей до останнього подиху. За спогадами онуки вченого Олімпіади Грищенко, її мати — донька Вальха Наталія — розповідала, що видатного лікаря поховали з почестями, а німецька влада навіть встановила на його могилі пам’ятний знак.
Коли у вересні 1943 року Артемівськ звільнили, могилу Вальха зруйнували та зрівняли із землею. Як згадує Олімпіада Грищенко, це сталося через те, що вченого клеймували як колаборанта, а родині заборонили перепоховати його на Маріупольському кладовищі. Це стало важким ударом для близьких, і на довгі десятиліття родина була змушена змиритися з цим несправедливим тавром.
Точне місце поховання з роками було втрачено, але сам лікар назавжди залишився частиною бахмутської землі.
Попри те, що фізичну могилу вченого не збережено, його ім’я повернулося на мапу рідного міста вже під час нової, сучасної війни. 26 квітня 2024 року в Бахмуті розпорядженням заступника начальника Бахмутської МВА Олександра Марченка вулицю Івкіна було перейменовано на вулицю Бориса Вальха.
Також у 2022 році за ініціативи Бахмутського краєзнавчого музею та Управління культури Бахмутської міської ради на будинку на вулиці Садовій, де в останні роки свого життя проживав Б. С. Вальх, планували встановити меморіальну дошку. Проте через повномасштабне російське вторгнення цей задум не вдалося втілити.
Фото та інформація Бахмутський краєзнавчий музей
