Сергій Іванович народився у багатодітній родині, провів дитинство у селі Клинове Бахмутського району. Після закінчення школи навчався на механізатора в училищі №147 м. Бахмута. Працював трактористом, водієм, вантажником у соляній шахті. Разом з дружиною жили у місті Соледар, виховували доньку, раділи онуку.
До лав ЗСУ Сергій Запорожченко пішов добровольцем 10 березня 2022 року. На той момент його донька та зять теж боронили Батьківщину – у складі бахмутської поліції. «Сергій був дуже патріотичним, і вважав, що чоловік має захищати свою країну та родину, – згадує дружина Світлана. – Його батько ще підлітком в Другу світову війну допомагав солдатам і втратив ногу, тому виховання в родині було саме таке».
У складі свого військового підрозділу воював водієм, розвідником, гранатометником на авдіївському напрямку. Був поранений, але відновлювався і повертався на фронт. Але після важкого поранення наприкінці серпня 2023 року знаходився у шпиталі і не зміг оговтатися від отриманих травм та пошкоджень. Помер Сергій Іванович 3 жовтня 2023 року.
За бойові звитяги нагороджений відзнакою Президента України «За оборону
України», «Знаком пошани», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних
Сил України «Сталевий Хрест».
Похований Запорожченко Сергій Іванович 6 жовтня 2023 року на Алеї Слави у місті
Покровськ.
Єлизавета Гончарова
