Народився Олександр Станєв у Бахмуті. Навчався в школі № 7, через смерть мами
потрапив до школи-інтернату № 1, після закінчення якої вступив до Соледарського
професійного ліцею. Якийсь час жив там у гуртожитку. Після третього курсу поїхав на
практику до Криму – це був 2013 рік…
«Він ледве виїхав звідти, і ще тоді казав, що хотів би долучитися до лав ЗСУ, –
розповідає дружина Вікторія, з якою Олександр створив сім’ю у 2014 році. – Потім ми усі
разом жили у Бахмуті. Сашко працював на м’ясокомбінаті, на будівельних роботах у
школі № 18, утеплював школу № 5. А як почалась велика війна, ми виїхали у Львівську
область – до міста Дрогобич».
У жовтні 2024 року Олександр добровільно пішов до ТЦК: долучившись до ЗСУ,
служив стрільцем мотопіхотного спеціалізованого відділення у складі 59-ї бригади,
військової частини А1619. Загинув Олександр 6 грудня 2024 року неподалік
Новотроїцького Покровського району на Донеччині, внаслідок артилерійського обстрілу.
У загиблого лишилася дружина та четверо діток: 11 років, 8 років, 4 роки 8 місяців і 3
рочки.
«Для мене ти був найкращим чоловіком і татом для наших дітей. Ми тебе дуже
любимо… Дякую тобі, що любив, за всі ті роки, що прожили у мирі. Я і твої діти будемо
згадувати все своє життя, поки б’ється серце у грудях, любов і пам’ять збережемо і
молитися завжди будемо», – подумки звертається Вікторія до чоловіка.
Поховали Олександра Станєва у Дрогобичі.
Єлизавета Гончарова
