Михайло Андрієнко народився в місті Часовому Ярі 16 грудня 1988 року. Потім
переїхав з родиною до сусіднього Бахмута, де закінчив НВК № 11. Вищу освіту отримав в
Українській інженерно-педагогічній академії на електротехнологічному факультеті за
фахом «Експлуатація та ремонт промислового транспорту».
Михайло Андрієнко у 2010 році став першим членом всеукраїнського об’єднання
«Свобода» в Бахмуті. «Він був «свободівцем» у Бахмуті, коли ще не було бахмутського
осередку як такого. За статутом партії осередок можна було створити мінімум трьом
членам. Ми хотіли вступити одночасно, але мені тоді ще не було 18 років. Тож він став
першим, я другим і потім вступили інші, й ми створили осередок ВО «Свобода» в
Бахмуті», – розповідає друг Героя, бахмутянин Микола Ціхно.
До 2014 року Михайло Андрієнко працював у Бахмуті на меблевій фабриці «Бахмут
Фернічер». А після того, як виробництво зупинили через гібридну війну росії в регіоні,
Михайло перебрався до Києва та працював там.
Вже наступного дня після відкритого нападу росії, 25 лютого, Михайло пішов
добровольцем у тероборону Києва, пише його друг. У профілі в соцмережі Михайло
викладав світлини з підписом «будні тероборонівця», на яких він риє окопи, чистить
зброю, готує вечерю для побратимів. «Михайло Андрієнко загинув 16 червня. «Михайло
рвався ближче до фронту – або до Бахмута, або в Миколаїв, а загинув на Київщині від
кульових поранень, під час виконання бойового завдання. За даними «свободівців», це
сталося за кількадесят кілометрів від білоруського кордону», – розповів Микола Ціхно.
Поховали Михайла Андрієнка 20 червня на Лук’янівському військовому цвинтарі у
столиці. «Міша був простою та раціональною людиною. В інституті він був старостою, а
в робочому колективі – лідером. Він був патріотом, і це дуже виділялося в ньому. Світла
пам’ять», – каже ще один друг Михайла, бахмутянин Тарас Волошко.
Наталя Жукова, «Вільне радіо».
