Штаб-сержант Андрій Сергійович Рудницький, 19.08.1989 – 05.03.2022

Народився Андрій у Бахмуті. Мати, Людмила Іванівна, працювала на підприємстві «Фітофарм», батько, Сергій Євгенович, – на підстанції «Донбаська». Навчався в школі № 12. Закінчив  школу мистецтв та Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв імені І. Карабиця. Грав на кларнеті й на саксофоні. «Андрій був добрий, спокійний хлопець, беручкий до всякої домашньої роботи. Знався на ремонті комп’ютерної техніки, мав плани  створити згодом власне підприємство», – згадує мама.

Відразу після закінчення коледжу вступив на військову службу за контрактом. Служив музикантом в оркестрі – спочатку у Військовому інституті танкових військ у Харкові, потім – в одній із частин МВС у Донецьку. Там його застали події весни 2014 року й початок АТО. Військову частину захопили терористи «ДНР», однак особовий склад був своєчасно виведений на підконтрольну Україні територію. Але невдовзі, самостійно добираючись до нового місця служби в Маріуполі, Андрій був схоплений ворожими бойовиками й пробув у полоні близько півтора місяця, повернувся додому за обміном. Це був перший обмін полоненими, організований під час АТО.

Після повернення продовжив службу в Харкові, в оркестрі Національної гвардії, мав звання штаб-сержанта (запроваджене в Україні з 2020 року замість звання прапорщик). У 2021 році одружився з харків’янкою Тетяною, кравчинею за фахом. Саме в Харкові Андрій Рудницький зустрів початок повномасштабної війни. 5 березня 2022 року він якраз заступив у наряд, коли росіяни скинули авіабомби на військову частину на Холодній Горі. Будівля була зруйнована вщент, багатьох поховано під уламками, а Андрія викинуло назовні вибуховою хвилею, він зазнав осколкових поранень, несумісних із життям.

Дружина поховала Андрія в селі Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області. Батьки виїхали з Бахмута до Харкова в квітні 2022 року, старший брат Олег зараз теж на військовій службі. Указом Президента України від 17 березня 2022 року Андрія Сергійовича Рудницького було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).   

                                                                                          

Михайло Топило

Залишити коментар