Народився Артем Усенко в Бахмуті, його родина з позаминулого сторіччя проживала в районі Забахмутки. У воїна залишилася мати, яка зараз виїхала до Дніпра. Загинув Артем у Сіверську: побратими кажуть, що бачили, як після обстрілу він самостійно вибрався з-під завалів, але потім у нього зупинилося дихання…
Сергій, друг Артема, згадує, що познайомилися вони ще в дитячому садочку «Росинка». Потім у школі № 10 дев’ять років сиділи за однією партою, згодом вчилися на кухаря в Соледарському ліцеї № 111. Артем пішов до армії, щоб, можливо, згодом підписати контракт – хлопець мріяв про військову кар’єру.
«Артем пішов воювати не за гроші, а дійсно за Україну, – каже Сергій, – Мені досі складно казати «був» про найкращого друга. Він дуже любив дітей, мріяв, що матиме їх багато. Коли зустрічався з дівчиною, яка мала сина, було помітно, як Артем його любив.
На жаль, стосунки не склалися через те, що Артем був на службі», – згадує Сергій. Своєму сину хрещеного Сергій він навіть не обирав, бо про це вони з Артемом домовилися ще у школі. «Він був найкращий хрещений для малого, хоч і бачив його не часто – постійно був на фронті. Він дуже любив похресника, цікавився його життям, передавав подарунки. Ми часто телефонували один одному і мріяли, як відсвяткуємо перемогу за великим спільним столом, – згадує Сергій. – Це був справжній воїн, друг, хрещений. Він став би комусь найкращим чоловіком і батьком!» Артем Усенко 21 липня 2022 року отримав відзнаку «Гордість батальйону «Донбас».
Єлизавета Гончарова.
