Топталівка нашої юності

Навкруги буяла весна. Природа, шаленіючи від гарячих сонячних обіймів, у захваті сповіщала усьому світові, що життя починається знову…

А мені знову наснилася Топталівка. Крізь біль та жах сьогодення до мене чарівною казкою приходить уві сні Топталівка моєї юності: багатолюдна, гомінка, різнобарвна, доброзичлива, гостинна… Саме такою вона назавжди викарбувалася в пам’яті кількох поколінь бахмутян.

Гостинно запрошую

Звичайно, сьогоднішня молодь, мабуть, тільки чула про те, що в центрі міста є частина вулиці, яка в народі має таку цікаву назву – Топталівка. Чому Топталівка, що це означає? Щоб усім молодим людям було зрозуміло, запрошую вас на Топталівку моєї юності.

Для мене то були роки з 1965 по 1973 вже (о Боже!) минулого століття. Уявіть собі, як би це не було важко, що у вас ЗОВСІМ немає мобілок, смартфонів, планшетів та інших  прикрас технічної революції. В ті часи навіть стаціонарні телефони були дефіцитом, не кожна сім’я мала змогу придбати телевізор.

Так ось, Топталівка – це центральна частина вулиці (в тому історичному відрізку вона мала ім’я Артема), від готелю «Україна» до адмінбудівлі. Вечорами, особливо п’ятницями, суботами та неділями, тут збиралося стільки народу, що, як кажуть, пляшку шампанського ніде було поставити. Земляки мого покоління можуть це підтвердити. Приходили цілими родинами, перевага, зрозуміло, була за молоддю. Всі добре знали, що тут обов’язково можна було зустріти друзів, знайти нових знайомих.

На свіжому повітрі люди повільно ходили, спілкувалися, обмінювалися новинами. Святково одягнені, а хлопці обов’язково в штанях, щоб від колін клеша – ну справжні колокола! З даху кінотеатру «Космос» лунала музика, у когось були транзисторні радіоприймачі. Пам’ятаю назви: «Спідола», «Океан», «Альпініст», «ВЕФ». Хазяїн ставив на  плече таку собі невеличку скриньку «Океан» динаміком до вуха та врубав на повну потужність якусь пісню.

Охочі навідувалися до гастронома, де можна було за 10 копійок випити склянку томатного соку. Три прозорі конусні колби з маленькими краниками були наповнені яблучним та томатним соками, а ще й столовим сухим вином. Асортимент напоїв збільшував магазин «Золотий ключик», напроти готелю, де смакували молочний коктейль.

Звісно, що молоді гарячі хлопці з різних частин міста (Забахмутка, Будьоновка, Ступки, м’ясокомбінат, Собачьовка, Опитне…) інколи намагалися стверджуватися перед іншими. Але Топталівка відразу охолоджувала гарячі голови, налагоджувала мир та спокій.

Вся ця маса народу нагадувала добре організований броунівський рух. Люди ходили, образно кажучи, топталися, – тому й Топталівка. Мені якось прийшло на думку, що назву фільму «Место встречи изменить нельзя» підслухали саме в нашому місті. Розстаючись, друзі обов’язково нагадували: «Встречаемся, как  всегда, на Топалке…»

За покликом душі

Чому ж цей клаптик вулиці так притягував до себе? При цьому ніхто нас не змушував, тут не було ніяких ідеологічних заходів, ярмарок, концертів. Ми самі, можна сказати за покликом душі, йшли на нашу Топалку. Так було. І все це, як я вже стверджував, підтвердять бахмутяни мого покоління.

З давніх – давен людство знало, що на землі є так звані місця сили. Напевно, одне з них і є наша Топталівка, що наповнювала людей своєю силою, енергією, любов’ю, давала відпочинок. Так сталося, що з роками телевізійно – електронна навала розсадила людей в домашні крісла. Топталівка потихеньку втратила свій статус.

Місце сили знищити неможливо

На жаль, сьогодні наш рідний Бахмут майже вщент зруйнований окупантами. Та все ж нескорене місто живе! Нашим диханням, жагою до життя, впевненістю на відродження та спогадами про чарівне минуле. Але перш за все Бахмут живий своїми мешканцями, людьми, які повернуться та відбудують все краще ніж було.

Повернувшись, відвідайте Топталівку. Вона обов’язково вціліє, бо місце сили знищити неможливо. Пройдіться з друзями по вулиці, засвідчить своєю аурою ваше повернення додому. І Бахмут вас відчує, впізнає, прийме у свої історичні обійми.

Сюди повернеться молодь

Вірю, що зустріч на вільній Бахмутській землі обов’язково відбудеться. До цього готова команда справжніх професіоналів, вже сьогодні серед бахмутян у різних куточках України обговорюється проєкт універсальної концепції післявоєнної відбудови кварталу «Сталева мрія Бахмут» західної частини міста. На черзі – інші мікрорайони. Стосовно центру, впевнений, що ми залишимо Богом дану Топталівку на її історичному місці, що сюди повернеться молодь – майбутнє нашого незламного Бахмута.

Віктор Герасимов, член Національної спілки журналістів України.

На фото: Топталівка, пізній осінній прохолодний вечір. Більшість людей вже розійшлися по домівках… Фото із соціальних мереж.

Коментарі
  1. Так, саме тут, на Топталівці я вперше впізнав чарівне місто Бахмут, зустрів свою долю. За плечима майже півстоліття життя в Бахмуті де знайома кожна вулиця, парки і сквери, навчальні заклади, промислова інфраструктура, все, що пов’язано з життєдіяльностю громади. Праця журналіста й активна участь у громадському житті дала змогу завоювати повагу людей, знайти справжніх друзів, патріотів України. Але московські зайди зруйнували Бахмут і багато з нас навряд чи повернуться в рідне місто в якому пройшли наші найкращі роки. Топталівка буде жити в наших вічно…

  2. А я мрію про те, як наші діти, онуки приїдуть до вільного українського Бахмуту та відвідають там головний музей міста, де можна буде побачити не тільки гарні сторінки історія, але й про тих, хто вбивав український Бахмут, зраджував Україну, обслуговував антиукраїнські ворожі структури, такі, як партія регіонів та подібні.
    В тому числі Рева, Герасимов, газета Вперед з Собитіями.
    І ми вже над цім працюємо.
    Кайтеся за те, що ви накоїли!!!

  3. А я мрію про те, як наші діти, онуки приїдуть до вільного українського Бахмуту та відвідають там головний музей міста, де можна буде побачити не тільки гарні сторінки історія, але й про тих, хто вбивав український Бахмут, зраджував Україну, обслуговував антиукраїнські ворожі структури, такі, як партія регіонів та подібні.
    В тому числі Рева, Герасимов, газета Вперед з Собитіями.
    І ми вже над цім працюємо.
    Кайтеся за те, що ви накоїли!!!

  4. А наведи приклади, де звинувачені газети і особистості закликали до зради України. А ще пригадай, скільки людей, містян, виходили на акції підтримки Бахмуту Українського. Одиниці! Тож всіх інших – в головний музей міста! Чи як? Вправитесь? А, якщо говорити про 2014-й в Бахмуті, то слід зауважити, що події минулися без жертв серед мирного населення.

  5. Хтось хоче пропіаритись за наш рахунок, так не забудьте докази і доволі весомі , а то ми тоже можемо подати до суду за наклеп.

  6. Типовий риг – завжди боїться себе назвати. Вірно боїться – за все будете відповідати, щістки позорні. Немає вам прощення за все, що накоїли!!!

Залишити коментар