Збережемо традиції нашого рідного Бахмута
З Валентиною Семенівною ми зустрілися у Центрі підтримки бахмутян м. Києва. Земляки отримували чергову допомогу – продуктові набори, а також газету «Вперед». Наше видання розповсюджується безплатно. Приємно, що читають газету відразу, як то кажуть, не відходячи від каси. Найчастіше читачі відмічають, що саме газета «Вперед» для них стала частинкою дома, міста, що поспіхом залишили, душі та спогадів, а також мрій про майбутнє. Навіть просять не міняти шрифти, рубрики та теми у газеті. Бо вона все ще дихає Бахмутом.
На думку приходять вулиці міста дитинства та юнацьких років
– Тримаю у руках свіжий номер газети «Вперед», – почала розмову 70-річна пенсіонерка. – Читаю про життя земляків, що знайшли свою долю на чужині. Хтось переїхав до більш безпечних міст України, хоча зараз всюди гаряче, а інші й зовсім – за кордон.
Дуже вразили спогади юності, якими поділився наш земляк, фотографія знайомої площі у центрі Бахмута – Топталівки.
Саме ця публікація повернула мене у ті далекі роки… Пригадала відносини між юнаками та дівчатами, кохання у нашому минулому. Атмосфера того часу й насправді була такою, як написав журналіст, цілком сходиться з моїми особистими враженнями.
Враховуючи те, що наше життя у рідному місті зупинила війна, в пам’яті все частіше спливають вулиці міста дитинства та юнацьких років.
Топталівка 70-х…
Тоді, у семидесяті роки, улюбленим куточком Бахмута, тоді ще Артемівська, була центральна вулиця Артема (Миру).
Літнього спекотного вечора молодь поспішала до центра. Юнаки та дівчата прогулювалися в пошуках кохання. На Топталівці вони демонстрували свою красу хлопцям, в обмін на скромне проведення з ними часу під зоряним небом. Тут зароджувалися перші стосунки та закладався шлях до сімейного шлюбу.
Біля кінотеатру «Космос» лунала музика та мелодії Джо Дассена, Поля Моріа, Муслима Магомаєва, Рената Ібрагімова, Софії Ротару, вокально-інструментальних ансамблів: «Вераси», «Смерічка» та інших.
Натовп молодиків, юних дівчат та сімейних пар з діточками у візочках долав по Топталівці сотні метрів за вечір. Стояв гомін, лунав сміх.
Свіжим вологим повітрям бахмутян наповнював старий фонтан. У центрі завжди було багато дерев та квітів. Недарма наш Бахмут вважали найчистішим, найзеленішим та найквітучішим містом Донецької області.
Топталівка збирала друзів за будь-якої погоди як влітку, так і у зимовий час. Той, хто полюбляв льодову арену стадіону, все одно заходив з ковзанами через плече ще й на засніжену Топталівку, щоб привітатися з друзями.
Якщо когось треба було знайти, побачитися чи поговорити, треба було просто дістатися Топталівки.
Атмосфера на головній площі міста була майже завжди святковою. Я навіть й досі відчуваю її запах: стійкі аромати жіночих та чоловічих коштовних парфумів: «Climat Lancome», «Діалог», «Бути може», «Таємниця рижанки», «Пані Валевська», «Сигнатюр», «Візаві», «OPIUM», «Чарлі», «Anais Anais»…
При дефіциті, який панував на той час, придбати парфуми було складно. Потрібно було мати ще й везіння. Мені пощастило отримати подарунок від тітки, яка повернулася з Чехії. То був малесенький пробничок французького парфуму – ароматна олія, яка наповнювала своїм густим, оксамитовим шлейфом мою кімнату.
Популярність серед чоловіків мав «Шипр», ще й як засіб після гоління, а також одеколон «Гвоздика», вважалося,що його запах відганяв комах.
До ресторанів та кафе не ходили
За дотриманням громадського порядку та безпеки на місцях скупчення людей стежили правоохоронці разом з черговими добровольчими дружинами. Процес було організовано на високому рівні. Кожне підприємство, згідно з графіком, затвердженим відповідальними особами міліції, відряджало своїх робітників на чергування у вечірні години з 18:00 до 22:00.
Наше покоління не ходило до ресторанів чи кафе. Вважаю, що прогулянки Топталівкою були здоровою альтернативою. На кожному кроці продавали смачне справжнє морозиво. Його смак згадую й досі. Газована вода з автоматів коштувала копійку й три (з сиропом). Зараз мені аж дивно… Головне, що склянки завжди стояли на місцях.
Свято міста та Випускний вечір
І хоча у 90-ті роки Топталівка була вже несправедливо забутою новим молодим поколінням, все одно вона збирала бахмутян на сучасні свята. Найбажанішим завжди було свято нашого міста: хода, виставки, концерти, змагання, ярмарок тощо.
А якими чудовими були випускні вечори! Пісні про прощання з дитинством, останній шкільний вальс чіпляли душі бахмутян. На жаль, випускникам 2022 року так і не вдалося одягнути випускні сукні та святкові костюми, які вони готували з батьками заздалегідь… Кривава війна зіпсувала плани.
На цей час у нас немає змоги особисто побачити якою стала центральна вулиця Миру – шлях моєї юності. Лише світлини невідомих людей у соціальних мережах стали свідками масштабної руйнації наших будинків, споруд та рідної Топталівки…
Збережемо ауру єднання містян!
Сьогодні, далеко від домівки, згадуємо те, що глибоко оселилося у серці та у наших поранениї душах. Місто вщент розбите війною. Розбиті й наші долі. Земляки ще мають надію повернутися у сивий Бахмут. Але не в усіх з нас буде змога дочекатися, на жаль… Летять роки, ми не стаємо молодшими…
Саме тому й намагаємося розказати свою історію з минулого життя, щоб запропонувати нащадкам багатолітні традиції бахмутян. Збережемо ауру єднання містян. Вона у нас найкраща.
Записала Олександра МИРНА.
