Досвід Мелітополя та потенційні варіанти для бахмутян
Коли газета «Вперед» проводила опитування серед своїх читачів з приводу того, які теми цікавлять їх найбільше, на першому місці була проблема відсутності житла та неможливість отримати компенсації за зруйноване. Причина відмови бахмутянам одна – у комісії немає можливості виїхати на місце та скласти акт про ступінь руйнування. Законом передбачено, що без такого акту компенсація неможлива.
Експеримен закінчився. Що далі?
Перший досвід вирішення цієї проблеми вже є у мелітопольців. Наприкінці минулого року уряд затвердив експериментальний проєкт з обстеження їх зруйнованого майна. Здійснювалась дана програма завдяки свідченням супутникових знімків про масштаби руйнувань.
Це був пілотний проєкт, і він закінчився. Офіційно було повідомлено, що 2 людини отримали можливість цих компенсацій. Далі було обіцяно, що проєкт продовжиться і уряд почне працювати з іншими громадами на тимчасово окупованих територіях. Потенційно з’явилася надія і у бахмутян.
Ми зв’язалися зі своїми колегами із Мелітополя і попросили їх розказати про те, як проходила сама процедура і чи отримали люди обіцяні компенсації. Це, безумовно, має буди цікаво бахмутянам. Ось що розказали нам журналісти РІА-Південь.
Мелітополь, на відміну від Бахмута, не зруйнований
У межах пілотної урядової програми єВідновлення, в якій брав участь Мелітополь, було подано 10 заявок. Нехай вас, любі бахмутяни, не дивує така мала кількість заявок. Мелітополь не постраждав так сильно, як Бахмут. Але шість із цих заявок були відхилені через те, що люди подали заявку на компенсації за пошкоджене, а не зруйноване житло. Є точно зруйновані два будинки, по яких немає суперечок. Сума компенсації за будинок – приблизно ₴2 мільйони.
З однією з мелітопольських родин, яка одна з перших взяла участь у експерименті супутникового дослідження зруйнованого майна, журналісту РІА-Південь вдалось поспілкуватись. Родина Христофорових вже отримала сертифікат на придбання житла.
Повітря свободи
У цьому домі до повномасштабного вторгнення ворога пройшли найщасливіші миті життя Христофорових. Олена зберігає у своєму телефоні відео вітання донечки у її рожевій дитячій кімнаті з Днем народження. Тоді ніхто й гадки не мав, на що війна перетворить їхню сімейну оселю.
У ніч із 17 на 18 березня Мелітополь струсонула серія найсильніших вибухів. Була уражена російська військова база на одному з підприємств Мелітополя.
Олена Христофорова в інтерв’ю РІА-Південь пригадує як все відбувалось:
– Подія трапилась вночі, і ми знаходились вдома. Над нами було збито ракету. А в наше подвір’я влучили частини вибухівок. І вони весь час падали-падали, розривались. Нам здавалось, що це не скінчиться ніколи. Ми ж спали в одній кімнаті. Тривав вже місяць війни, і ми родиною тримались разом, бо так здавалось безпечніше.
Від вибухів спочатку дуже постраждали кімнати, чоловік намагався гасити пожежу, а воно усе прилітало і прилітало… Наша автівка зайнялась і одразу вибухнула. До ранку усе було зруйновано.
– Як виїжджали з Мелітополя?
– 18 березня наше житло зруйнували, а 8 квітня ми покинули Мелітополь. Довелось шукати, як виїхати, бо в нас не було вже автівки. Жах, що коїлось. Перевізники брали по 500 доларів з людини за виїзд. Нам допоміг мелітополець – він зараз на підконтрольній Україні території. Тоді він дав нам мікроавтобус. Ним і виїжджали, мій чоловік був водієм. Нас їхало близько 20 жінок і дітей. Я чітко пам’ятаю перший український блок-пост, коли ми проїхали оті 17 російських.
Ми хапали повітря і відчували, що це інше повітря свободи і безпеки. Я ледь стримувала емоції. А в Запоріжжі купила кави, і коли сідала в потяг, щоб їхати далі, то не витримала – просто розридалась.
Сертифікат є, житла немає
– Який шлях довелось подолати, щоб отримати сертифікат на нове житло?
– На початку не було ніяких процедур. Потім я дізналась, що можна податись на отримання сертифікату для придбання житла замість знищеного. Навіть, чула, в Європейський суд з прав людини подавали відповідні заявки.
Ми вже були в Кропивницькому, коли я почала звертатись в різні інстанції, які займались питанням фінансового відшкодування за втрачене майно. Тоді я не могла знайти, хто б міг скласти заяву – це було складно. Потім звернулась в офіс, де надають безкоштовну юридичну допомогу. Там мені порадили написати заяву у слідчого в поліції. Ось так я розпочала шлях повернення коштів за свою втрачену домівку: склала заяву в поліції, потім вона передавалась далі, побувала у Запоріжжі.
Отже, узгоджувалися мої звернення по різних інстанціях деякий час, аж поки на порталі «Дія» не з’явилась програма «eВідновлення». Я і туди надіслала заяву. Далі залишилось просто чекати. Десь через півроку наша родина отримала сертифікат.
– Чи придбали ви житло, і чи відповідає сума вартості втраченого майна?
– Ми нічого не придбали, бо грошей ще не отримали. Так, ми замовили кошти і знайшли житло. Але, думаю, що ми його не купимо, бо спливає термін домовленості на придбання. Наша заявка на отримання компенсації ще в черзі тільки на розгляд.
Сума, яку ми маємо отримати, складає десь половину від розміру втраченого. Не врахована до того ж і автівка.
Мелітополь був дуже доглянутим і найкращим для життя містом – другого такого немає – я була там щасливою. Рівноцінного помешкання я вже не знайду, – зітхає Олена.
Які варіанти можуть бути?
Окрім експериментального проєкту програми єВідновлення щодо компенсації вартості зруйнованого житла на окупованій території, бахмутяни мають надію на ще один закон. Який, на жаль, ще остаточно не прийнято. Але перше читання вже прогосовано. Про нього газета «Вперед» вже писала.
4 червня ВР у першому читанні проголосувала за порядок компенсації за знищене майно на тимчасово окупованих територіях. Він передбачає, що підтверджувати, що твое житло зруйноване, не треба. У такому разі фізичний огляд нерухомості не проводиться. Але власник такого майна має відмовитись від права власності на користь держави.
Час іде. Але ми, на жаль, поки ще чекаємо…
Світлана ОВЧАРЕНКО.
