Ми дуже цінуємо, коли наші читачі діляться новинами про своє життя далеко від дому. Днями отримали відео від Олени Стецюри, учасниці легендарного ансамблю «Бахмутчанка».
Ось воно:
Пісня “Славетний Бахмут” з’явилася ще в мирному місті. Музику до неї написав бахмутський композитор Петух. Але слова вже за часів цієї війни були переписані учасницями ансамблю Аллою Кириловою та Оленою Стецюрою. Є в ній такі рядки:
Донбаське є місто – Славетний Бахмут,
Козацькії стежки до нього ведуть.
Тут сіль добували й сторожу вели,
Козацькая Слава
Живе в наші дні.
Приспів:
Це місто Бахмут-
Наш рідний Бахмут,
Чудовії люди в цім місті живуть.
Це місто Бахмут- наш красень Бахмут,
Яскраві троянди у ньому цвітуть.
Пані Олена розказала, що виступали вони під час святкування Дня міста у Києві, у парку «Наталка». Там було встановлено великий банер із зображенням Бахмутського Центру культури та дозвілля імені Мартинова.
Програма була цікавою та насиченою. Пришло багато бахмутян.
-Приємно і зворушливо було побачитися із земляками. Я зустріла там свою однокласницю, одногрупницю і навіть жіночку зі свого двору, – розказує Олена Стецюра.
Потім наші «дівчата» зайшли до альтанки на березі Дніпра і там заспівали. Швидко зібралася публіка, а пісні їх понеслися далеко над могутньою річкою…
Ось іще одне відео, яке теж прислала нам пані Олена. Бахмутський ансамбль виступає на святкуванні Дня громади у селі Баришівка: Київської області.
Учасниці ансамблю розкидані всією Україною: Харків та Харківська область, Полтава, Київ, Дніпро, Хмельницька область. Перед виступами вони з’їзжаються для репетицій, живуть частіше в однокімнатній киівській квартирі, яку орендує одна із учасниць ансамблю, сплять, буває, і на підлозі… Отакі вони, великі бахмутські ентузіастки!
Від себе добавимо, що ансамбль «Бахмутчанка» – козацький. Опікується ним керівник обласної громадської організації – отаман Бахмутської козацької Паланки Крайовий отаман козацтва Бахмутського краю Олександр Галушка. Художній керівник – Ірина Говжеєва.
Жінки-ентузіастки їздять на конкурси та концерти, прославляючи наше місто, власним коштом. Пенсії невелички – тільки одна із учасниць має більше трьох тисяч. А для того, щоб поїхати в Київ та виступити на святкуванні Дня міста перед бахмутянами, одна зі сівачок навіть взяла кредит у банку.
Може, ці рядки читає хтось із більш-менш заможних наших земляків, хто б погодився хоч частково стати меценатом для цих неймовірних жінок? Це було б дуже благородно з їх боку.
