Як інтегрується наша культура в життя інших громад
У Національному музеї народної архітектури та побуту України відбувся грандіозний концерт, який став не просто виступом, а справжнім символом стійкості та незламності українського духу.
У ньому взяли участь талановиті артисти з Бахмута, які, попри всі складнощі, не зраджують покликанню та продовжують творити.
Анна Голубцова – керівниця колективу народної та сучасної пісні «Рапсодія» та шоу-групи «ЛельПолель» базового комунального закладу культури «Бахмутський міський народний Дім» – доєдналася до проєкту «Незламна культура Бахмута», який продемонстрував світові, що навіть у найскладніші часи українці не втрачають духу та бережуть свої надбання.
Анна з самого дитинства жила на сцені рідного Бахмута. Пісні лилися з її душі, ллються й досі, наповнюючи життя безмежною радістю.
Колектив «Рапсодія» – справжня зірка та бажаний гість на будь-якому святі.
Замість оплесків й овацій…
– Ми жили й раділи, – розповідає Анна. – Та раптом, мов чорна тінь, насунула війна. Ніхто й гадки не мав, що жах бойових дій торкнеться нашого мирного міста. Пам’ятаю той день напередодні лиха, ніби вчора це було. Зібралися всією громадою, щоб розгорнути велетенський прапор у День єднання України. В очах сяяла гордість, ми співали патріотичні пісні, а над головами линув безхмарний небосхил. Хто ж міг подумати, що вже завтра цей небосхил затьмарять чорні клуби диму, а замість мелодій «Рапсодії» лунатимуть вибухи?
Війна жорстоко ввірвалася в наше життя, перевернувши все з ніг на голову. Заклади культури, що колись дарували людям радість та натхнення, змушені були змінити свою місію. Тепер замість оплесків й овацій ми чули тихе шарудіння тканини, з якої плели сітки для захисту наших воїнів. Замість вишивання квітів на лляних сорочках, голки виводили суворі візерунки на теплих килимках, що мали зігріти солдатів в холодні окопні будні.
Життя стало зовсім іншим. Кожен день тепер наповнений тривогою за близьких та болем за тих, кого втратили. Та навіть в ці темні часи не згасає в наших душах світло надії. Ми співаємо пісні про мир, віримо, що наші мелодії знову зазвучать на вільній бахмутській сцені, а «Рапсодія» знову подарує людям щастя.
Війна не змогла загасити світло кохання
– Анна, знаю, що ви керуєте чернігівським осередком «З Бахмутом у серці».
– Після евакуації з Бахмута нас прихистила Костянтинівка. Ми з рідними знайшли там житло, яке стало тимчасовим острівком спокою серед бурі війни. Не гаючи часу, я долучилася до створення осередку “З Бахмутом у серці. Костянтинівка”, де знову поринула у знайому роботу – волонтерську місію допомоги людям.
Однак жорстока війна не давала нам перепочинку. Постійні обстріли Костянтинівки змусили нашу родину шукати долю в іншому місці. Так ми опинилися у Чернігові.
Навіть посеред жаху й розпачу війна не змогла загасити світло кохання. Мій Владислав знайшов мене, коли я найменше цього очікувала, – поранений, у гіпсі, але такий рідний і близький. Його очі, сповнені болю, водночас сяяли щирістю й теплом, що зігрівали мою душу в ті темні часи.
Нове місто, нове життя… Але де б ми не були, Бахмут завжди залишався в наших серцях. Саме тому у Чернігові ми створили культурний осередок, щоб поділитися з чернігівцями багатством бахмутської творчості.
«З Бахмутом у серці. Чернігів»
Наразі в хабі, розташованому на базі Центру культури і мистецтв Чернігівської міської ради, зареєстровано майже 400 бахмутян. Надаємо землякам всебічну підтримку. А це забезпечення гуманітарною та психологічною допомогою. Онлайн працюють спеціалісти Пенсійного фонду, Центру надання адміністративних послуг, Управління праці тощо.
Чернігів пішов назустріч, підтримав бахмутян, адже теж був під обстрілами й розуміє наскільки важливо вчасно підставити міцне плече. Надалі ж з облаштуванням простору допомагав благодійний фонд «Рокада».
Активностей проводимо багато. Ще більше заплановано. Наші виступи вже підкорили серця багатьох жителів Чернігівщини. Ми ділимося частинкою душі нашого рідного міста, популяризуючи Бахмут та його талановитих людей.
Попри всі випробування, я не втратила зв’язку зі своїми колективами, зі своєю творчою родиною. Мої учні здобувають дипломи на Міжнародних та Всеукраїнських конкурсах.
Навіть у найскладніші часи, коли війна руйнує міста й розриває родини, віримо, що світло переможе темряву, а Бахмут знову розквітне під мирним небом.
Записала Олександра МИРНА.
