Народився Іван Єфремов у місті Часів Яр, там закінчив школу № 15, потім навчався на електрика в училищі. Працював на місцевому комбінаті вогнетривів електриком. У 2019 році підписав контракт з ЗСУ, служив сапером. На початок повномасштабного вторгнення воював на Донеччині. Загинув під Бахмутом під час виконання бойового завдання.
-Іван був дуже порядний та класний хлопець. На похорон добровільно приїхало пів військової частини, – згадує його безпосередній командир.
-Був відповідальним. Навіть тоді, коли він загинув, Іван не мав бути на передовій, бо хворів та мав високу температуру. Але не зміг покинути товаришів, тому нікому не сказав про захворювання та вийшов на завдання, – згадує дружина Аліса. – Чоловік був різнобічною людиною: грав у футбол, любив готувати. Мав хобі, яке інколи навіть приносило трохи додаткового заробітку – налаштовував комп’ютери та телевізори, бо дуже любив копирсатися в побутовій техніці. Любив їздити на скутері та мотоциклі, чомусь не любив автівки.
Дружина з донькою виїхали з Часового Яру ще у квітні 2022 році – спочатку в Черкаську область, куди потім евакуювалися й батьки Івана, а потім до Києва.
Похований він у Дніпрі на Краснопільському кладовищі, бо ховати у рідному Часовому Ярі вже було небезпечно. У Івана Єфремова залишилися батьки, сестра, брат, дружина та донька.
Воїн мав грамоти та відзнаки від військової частини.
Єлизавета Гончарова
