Народився в місті Часів Яр. Навчався у місцевій середній школі № 16, після її закінчення поступив у Артемівський індустріальний технікум. У 1990-х роках проходив строкову військову службу в місті Переяславі-Хмельницькому зв’язківцем. Його трудова кар’єра була пов’язана із Часовоярським вогнетривким комбінатом. Спершу він працював в енергоцеху комбінату електромонтером, потім – майстром з намотки електродвигунів, заступником начальника енергоцеху. З 2013 р. по 2021 р. обіймав посаду начальника цього структурного підрозділу комбінату.
Солдат Володимир Геннадійович Воропаєв, 11.05.1972 – 07.04.2022
У 2004 р. Володимир взяв шлюб, разом із дружиною Ларисою виховував сина Богдана. Він мріяв про тихе і спокійне родинне життя та працю. Сім’я мешкала в затишній частині міста, яке за місцевою традицією відома як селище Південне.
У 2021 році Володимир Воропаєв підписав контракт і вступив на військову службу до лав ЗСУ. Повномасштабну агресію зустрів у складі 1-ї роти мотопіхотного батальйону 53-ї бригади. Як гранатометник брав участь у боях під Гранітним, Волновахою, Вугледаром та на інших ділянках фронту. Загинув навесні 2022 року при виконанні бойового обов’язку, відбиваючи танкову атаку окупаційних військ. Бойові побратими пам’ятають його як світлу й добру, надійну людину. У пам’яті родичів він назавжди залишиться люблячим батьком, чоловіком, сином, братом, дядечком.
Похований у м. Дніпро на Краснопільському кладовищі. Володимир Геннадійович Воропаєв нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Микита Аксюк
