Марк Єльчанінов народився й до 18 років жив у місті Хабаровськ, після закінчення школи переїхав з мамою до Бахмута, де в училищі отримав фах електрика. Напередодні загибелі закінчив заочне навчання в УІПА. Строкову службу проходив вже у незалежній Україні, служив у Києві.
В Бахмуті працював в Укртелекомі, потім став підприємцем – відкрив комп’ютерні клуби, а згодом – магазин комп’ютерної техніки. Під час окупації міста Марк Єльчанінов не підтримував ідеї «руського міру», і вже в лютому 2015 року пішов служити в танкову частину, яка тоді була розташована в Бахмуті.
Згодом її перемістили, а Марк залишився у Бахмуті – служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. В 2017 році до нього доєдналася й дружина Наталя.
Головний сержант Марк Володимирович Єльчанінов, 30.09.1975 – 29.07.2022
-Я живу в Україні, моя родина живе тут. Я давав присягу Україні й буду захищати свою країну. А це – моя країна, – так про мотивацію чоловіка йти до армії розповідає дружина. – І я не була здивована його рішенням. Це його чітка позиція попри те, що він народився в Росії. До речі, до мене потрапили документи його рідні, з яких я дізналася, що його предки – зі Жмеринки, і до Владивостока у 1939 році навряд чи вони потрапили добровільно.
Загинув Марк Єльчанінов на території військової частини в Бахмуті. Під час авіанальоту він виконував там службові обов’язки. Після підтвердження через аналіз ДНК, Марк Володимирович був похований на Алеї Слави Краснопільського кладовища у Дніпрі.
У нього залишилися дружина та син Олег. Посмертно Марк Єльчанінов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
Єлизавета Гончарова
