Бахмутянин Дмитро Нощенко навчався у школі № 11, а потім у вечірній школі. Одразу після закінчення пішов працювати на завод «Перемога праці». Після строкової служби, яку він проходив у Лубнах, працював у пожежній частині. Одружився Дмитро зовсім молодим: у 1994 році він взяв за дружину Валентину, через рік народилася донька, а потім – син. У важкі 90-і чоловік працював на різних підприємствах міста, останній час – плавильником на заводі «Кольормет».
«Дмитро був трохи нумізматом, але ще більше цікавився історією України, – розповідає дружина Валентина. – Він був щирим патріотом, у 2014 році я ледь відмовила його від служби. Але вже у 2017-му він підписав контракт і до березня 2021-го служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Після демобілізації вдома не витримав і трьох місяців – повернувся до війська. Тепер у 53-ю окрему механізовану бригаду імені князя Володимира Мономаха, де служив командиром такелажного взводу».
Воював Дмитро біля Троїцького, Авдіївки, Золотого. Повномасштабне вторгнення зустрів під Волновахою.
«Три доби ми не знали, що з ним. А коли побачили його по відеодзвінку, не впізнали: після важких контузій виглядав змучено. Далі воював з побратимами на Запорізькому напрямку», – згадує Валентина.
Ще у 2022 році Дмитро прямо з фронту потрапив до реанімації з серцевим нападом. Ймовірно, що далися взнаки контузії та стрес: дружина каже, що Дмитро близько брав до серця долі товаришів, особливо молоді. Казав, що нестерпно бачити загибель хлопців, які йому в діти годяться.
Після операції з встановлення кардіостимулятора Дмитро повернувся до служби у свою бригаду. Влітку 2023 року його перевели служити до ТЦК в Харкові, але в лютому йому знову стало погано. Через забюрократизованість процесів тільки в кінці червня 2024 року Дмитра списали за станом здоров’я. Він переїхав до Броварів, де вже жила його родина.
Помер чоловік від гострої серцевої недостатності на руках у сина. Дружина згадує, що останнім часом він часто казав: головне в житті бути вірним своїй родині та Батьківщині. Про його турботливість, відповідальність, надійність розповідали сім’ї побратими Дмитра, які й досі часто телефонують за його номером телефону. Дмитро Нощенко нагороджений відзнакою «За участь в Антитерористичній операції».
У Воїна залишилися дружина, донька та син, двоє онуків. Похований він на Алеї
Слави у Броварах.
Єлизавета Гончарова.
