Спочатку давньогрецьке слово ἀρχεῖον означало «будинок правителя» або «відомство», місце, де зберігалися важливі державні документи. З грецького слово перейшло в латинську мову, зберігаючи значення місця зберігання документів. З латині значення слова “архів” плавно перетекло й в інші мови. Так, ми звикли, що архів – установа, де зберігаються всілякі документи: від офіційних до особистих.
Але насправді, архів – це мозаїка, з елементів якої і складається історія…минуле та сучасне…наше життя…життя людини…життя міста чи села…життя країни…
Велика подорож
– У Бахмуті багато уваги приділяли архіву: спеціальні металеві стелажі, пожежна сигналізація, автоматична система пожежогасіння – усе було, як і належить великій архівній установі, – розповідає Юлія Мироненко, начальниця архівного відділу Бахмутської міської ради.
На Хмельниччині, у Ріпній, рідному селі Юлії Миколаївни, бахмутський архів відновив свою роботу 3 травня 2023 року. Частину обладнання забезпечила Бахмутська міськрада, частину надали міжнародні донори. А приміщення – класи сільської школи – виділила приймаюча Волочиська міська територіальна громада.
Спілкуватись і приймати запити від бахмутян, яких доля розкидала по різних містах і країнах, доводиться за допомогою електронної пошти, вайбера або телефоном. Тут є свої особливості і труднощі.
Звернулася, наприклад, жінка, Галина Іванівна, яка наразі живе в Києві. Зателефонувала з кнопкового телефона, попросила допомогти з довідками для перерахунку пенсії. Довелося записувати з її слів. Але все відшукали й допомогли.
Звертаються до архіву бахмутяни з Польщі, країн Балтії, Німеччини, Італії, Норвегії та з усіх куточків України.
– Наші люди скрізь, – каже пані Юлія. Вона пам’ятає практично всіх, хто останнім часом звертався по допомогу.
Подружжя Удовиченків зараз мешкає в Лимані. Чоловіку відмовили в пенсії. Немає відповідних довідок, а в трудовій книжці інша назва підприємства. Телефонує засмучена жінка. «Випадково вас знайшли, допоможіть, будь ласка!» – каже й плаче. Тоді, влітку 23-го року, ще й документи не були розкладені. Але за дві години все знайшлося: як тричі реорганізовували й перейменовували підприємство.
«Люблю людей і свою роботу»
Юлія Мироненко більше 20 років є спеціалістом трудового архіву, тому добре знає, як допомогти землякам, коли вони до неї звертаються.
– Люблю людей і своє діло, бо в кожному документі відображається частина людського життя, – розповідає жінка. І доводить, що архівна справа – це справжня пошукова робота: одна довідка робиться за дві години, а для іншої інформацію можна вибирати тиждень.
– Телефонують, наприклад, і кажуть, що трудова книжка згоріла. І ми починаємо шукати інформацію по максимуму. Адже довідки дуже важливі. Якщо хоч двох днів десь не вистачає до 32 років стажу, то людина вимушена буде пізніше вийти на пенсію.
У теках бахмутського архіву зберігаються документи аж трьох прифронтових міських громад – окрім Бахмутської, ще частково Часовоярської та Соледарської. Вони відображають дуже різні сфери життя донеччан: і галузь економіки, й освіти, й охорони здоров’я, і культури, й управлінські накази.
У приймаючій громаді
Із наближенням фронту бахмутська влада практично цілодобово займалась евакуацією людей і підготовкою до найважчої в історії громади зими, бо в місті з різних причин ще залишалися мешканці. В той нелегкий час начальник Бахмутської МВА Олексій Рева віддав наказ евакуювати документи. Це було дуже непросто. Але то було мудре й передбачливе рішення. Час це підтвердив.
Мироненко виїхала на Хмельниччину попередньо. І коли настала потреба терміново відновити роботу архіву, а на Дніпропетровщині не знайшлося належного приміщення, поїхала до Волочиської міської ради просити прихистку для рідної установи. Там тепло зустріли і виділили приміщення в школі.
– Ми відреагували на звернення бахмутян одразу — розуміли, що ці документи потрібно було терміново рятувати. Керівниця архіву сама обрала приміщення, яке відповідало технічним характеристикам. Наш міський голова дав згоду, і ми підтримали процес з оформленням, – розповідає начальниця юридичного відділу Волочиської міської ради Олеся Хрущ.
Так почався новий етап релокації. Юлія Миколаївна говорить, що останній запис у Бахмуті був зроблений 26 червня 2022 року. Потім була спроба знайти місце для бахмутських документів на Дніпропетровщині. Проте, архів евакуювали за сотні кілометрів до села Ріпної. Цей шлях начальниця архівного відділу подолала разом із документами… на зерновозі.
На Хмельниччині 20-тонну фуру зустрічали й допомогли вручну розвантажити місцеві мешканці – працівники старостату, управління культури, освітяни. Пізніше приїхала ще одна, 10-тонна, вантажівка з коробами архівних тек.
Розвантажили документи, що розсипом зайняли спочатку всі 60 метрів шкільного коридору, а потім вони були переміщені по класах. І знадобився рік, аби згідно з описом перевірити кожну справу, оцінити стан кожного папірця, систематизувати й розставити архів, спершу на піддони, а згодом на стелажі. Загалом усі понад 24 000 документів за рік пройшли через руки Юлії Мироненко.
Нелегкий досвід
Пані Юлія розповідає, як училася сама й допомагали рідні скручувати полети й закріпляти стелажі. Спочатку навіть на місцевому ринку доводилося брати пусті коробки з-під бананів, щоб замінити розірвані в дорозі під час переїзду.
Потім почало надходити спеціальне обладнання. Іноді зустрічали його пізно ввечері, а з раннього ранку вже потрібно було упорядковувати документи, розкладати їх по місцях, ходити по класах, кожного дня аж до болю в руках і ногах. Хто б знав, що архівісту потрібна гарна фізична форма!
І пам’ять про наш непростий час
…На одній зі світлин Бахмута нещодавно Юлія Миколаївна побачила зруйновану будівлю свого колишнього архіву. Через розбите вікно видно, як на голій стіні висить вітання від колег зі святом…
– Боляче, – каже жінка. – Але ми продовжуємо працювати й розуміємо, що потрібні бахмутянам. Із Маріуполя і Волновахи, наприклад, архіви не евакуювали, як результат, і без того знедолені люди можуть залишитися без гідного соціального забезпечення на старість.
Виконуюча обов’язки керуючого справами виконкому Бахмутської міської ради Ганна Букрєй підкреслює, що архівний відділ Бахмутської міської ради – це архівна установа, яка поєднує виконання функцій з документами Національного архівного фонду й документами з кадрових питань ліквідованих установ і підприємств міста.
– В умовах евакуації архівний відділ продовжує виконувати свої основні функції, – додає вона, – забезпечує збереження документів, використовує їх з метою соціально-правового захисту: видає громадянам і юридичним особам архівні довідки, копії та витяги. Документи дозволяють підтвердити громадянам право власності на земельні ділянки, факти введення в експлуатацію об’єктів будівництва, перейменування вулиць, підтвердити стаж роботи й надати довідки про заробітну плату для нарахування й перерахунку пенсії та вирішити інші питання. Події теперішнього часу вимагають від працівників архіву не тільки витримки й терпіння, а й співчуття та неабияких витрат фізичних сил. І перед ними стоїть ще одне дуже важливе завдання – донести майбутнім поколінням пам’ять про наш непростий час.
Діяти швидко й чітко
Наразі в країні немає єдиної моделі, як евакуювати архіви, які, без перебільшення, є критично важливими для подальшого функціонування громади, підтвердження й захисту прав її членів. Але є досвід Бахмутської громади, який став прикладом для інших, довівши, що у разі необхідності треба діяти швидко й чітко. Воєнні дії тривають, і всі архіви повинні працювати в одному напрямку – на забезпечення збереження документів, вважають фахівці з Бахмута.
Архівний відділ Бахмутської міської ради
Адреса: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Ріпна, вул. Шкільна, б.1;
телефони для контакту: +38 (099) 653-58-25, +38 (098) 427-34-03, Мироненко Юлія Миколаївна;
електронна пошта: archiv@bahmutrada.gov.ua
Детальна інформація тут: https://artemrada.gov.ua/department/archiveviddil
Надія Панкратова.
Фото надані архівним відділом Бахмутської міської ради.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
