Так склалася наша доля, що всі ми вимушено залишили свої домівки, яких, на жаль, вже немає. Коли Бог дарує випадкову зустріч із земляками, то є справжня нагорода. Газета «Вперед» продовжує слідкувати за життям земляків та розповідати про їх будні та свята на чужині.
Цю зворушливу історію я почула після вечірнього богослужіння, коли парафіяни вже розходилися. Жінка в темному одязі зі сльозами на очах підійшла до мене, попросила води. Ми сіли на лаву біля церкви, і вона почала розповідати про своє життя, сповнене випробувань.
Ганна Миколаївна, так звали мою співбесідницю, родом з Сіверська, але останнім часом мешкала у сестри в селі на Донеччині. Війна жорстоко увірвалася в життя пенсіонерки, зруйнувавши її будинок та завдавши тяжкої контузії. Вона довго не могла розмовляти, втратила слух.
У серпні 2022 року, рятуючись від жахіть війни, Ганна Миколаївна з сестрою переїхали до Київщини. Знайшли притулок у невеличкому селищі Тарасівка, де їх зустріли добрі та щедрі люди. Віряни показали їм дорогу до храму, то ж сестри знайшли розраду в молитві та спілкуванні з Богом.
Настала весна, природа ожила, але для Ганни Миколаївни все втратило сенс. Вона не могла нічого робити, окрім як молитися. Її єдиною втіхою була віра в Господа та сподівання на мир.
Життя в Тарасівці було тихим, але не завжди спокійним. Наче вдома… Далеко, в рідному Сіверську, залишилось незавершене будівництво сараю для худоби, символ розстріляного майбутнього життя. Але Ганна Миколаївна дякувала Богу за те, що залишилась живою.
Моя землячка розповіла, як допомагала сусідам виїхати в більш безпечне місце, наскільки це було в її силах. Проводила їх до авто, допомагала збирати речі. Жити було важко, харчування неповноцінне, існування сумне та бідне. Дні проходили одноманітно.
Ганна Миколаївна відвідує храм, на колінах молиться за мир. Віра в Господа та в те, що війна обов’язково закінчиться, дає їй сили жити далі.
Як же боляче слухати розповіді безпорадних людей похилого віку, знедолених та втомлених війною… Їхні історії змушують всіх нас задуматися про цінність єднання, адже тільки разом ми зможемо подолати будь-які труднощі.
Записала Олександра МИРНА.
