Так сталося, що наш рідний, наразі весь поранений Бахмут – зараз є найгарячішою точкою цієї війни. Йому дуже важко, але він тримається. Він вистоїть. Він переможе. І тоді ми повернемось і відбудуємо наше краще місто на Землі. Головне, щоб були ми.
Тому найважливіше завдання міської влади зараз – убезпечити життя бахмутян. І вона, і обласна адміністрація, і волонтери, і Президент України – всі закликають місцевих мешканців евакуюватись, рятувати себе, своїх дітей та стареньких.
Зрозуміло, що коли немає електрики, мобільного зв’язку та Інтернету, немає й інформації.
Щоб допомогти мешканцям Бахмутської громади, які майже цілодобово сидять у підвалах, зорієнтуватися в ситуації, «Вперед» вирішила донести життєво важливу для них інформацію єдиним наразі можливим способом – віддрукувати газету та роздати її в місті. Журналісти газети взяли інтерв’ю у мера міста Олексія Реви, у мешканців Бахмуту, що евакуювались і знайшли безкоштовний прихисток у відносно безпечних регіонах України, у тих, хто зараз працює в гуманітарних хабах, що були створені у Києві та Дніпрі для допомоги переселенцям з Бахмуту, надали точну і перевірену інформацію про те, куди звертатися за допомогою в Бахмуті і як безпечно та безкоштовно звідти виїхати. Особлива подяка співробітникам Бахмутської міської ради, що забезпечили нам доступ до цієї інформації.
Це завдання було не з легких. Паперова газета – це не Інтернет. Щоб її віддрукувати, треба було знайти кошти на папір та послуги друкарні. На допомогу нам прийшла Національна спілка журналістів України. За те, що перший після повномасштабного російського вторгнення в Україну номер «Вперед» прийшов до своїх читачів, колектив редакції вдячний НСЖУ, особисто її голові Сергію Томіленку та їх іноземним партнерам з Японії.
Колектив редакції працював безоплатно, кожен у тому місті, куди закинула його війна. Матеріали писались в Бахмуті, Києві та Одесі, верстались шпальти у Шостці, коректура робилась у Дніпрі. Друкувалась газета у Краматорську, у нашій рідній друкарні, яка вже повернулась з евакуації.
Окрема історія – доставка газети в Бахмут. Так склалось, що привезли її волонтери з Краматорську та наші колеги – французький та італійський журналісти. Цих волонтерів вже добре знають у Бахмуті як Олю та Колю. Це Микола Саєнко та Ольга Данілова. А ще Миколу за його колоритний вигляд на блокпостах називають Хоттабич або Дід Мороз.
Безпосередню участь у доставці газети «Вперед» у Бахмут брали Італійський військовий журналіст Патрік Тамбола та відомий французький режисер-документаліст та фотожурналіст Ясір Бенчела. Про Ясіра відомо, що він висвітлював конфлікти та гуманітарні кризи на Близькому Сході, отримав дві премії «Еммі» та нагороди від Королівського телевізійного товариства, Rory Peck Trust, Асоціації іноземної преси, Frontline Club та Габі Радо з Amnesty International UK Media за свої випуски новин, а також нагороду Amnesty International Greece за найкращий документальний фільм. Ясір Бенчела працює для різних телевізійних каналів, включаючи Channel 4 News, BBC, CNN, CBS та ZDF, а також у багатьох виданнях, таких як Le Monde, Der Spiegel та National Geographic. Він вільно розмовляє французькою, англійською та арабською мовами, володіє грецькою, китайською та індонезійською мовами.
12 листопада Патрік Тамбола та Ясір Бенчела приїхали у Бахмут, щоб зняти фільм про нас, про цю страшну та жорстоку війну.
Ми підтримуємо зв’язок з ними і обв`язково розкажемо про результати їх роботи та покажемо цей фільм на своєму сайті.
І наостанок трошки відео від волонтерів. Для тих, хто скучив за Бахмутом та вулицею Ювілейною. В той день, до речі, на вулиці було багато перехожих.
