Перші згадки про село датуються 1842 роком. За однією з версій, село виникло з поселення кріпаків, які втікали від своїх панів, звідси і назва «Зайцеве». Після 1861 року кількість населення значно збільшилося за рахунок притоку розкріпачених селян з навколишніх хуторів. Тутешні мешканці займалися переважно землеробством.
За даними на 1859 рік на казенних Зайцівських хуторах Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 888 осіб, налічувалось 156 дворових господарств. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1373 особи.
У 1901—1903 роках у селі вперше була відкрита школа для навчання дітей грамоті, функціонувала вона у приміщенні звичайної селянської хати й мала трирічний курс навчання. У 1908 році в селі була побудована церква. За медичною допомогою мешканці села зверталися до міста Бахмут.
З 1929 року почалась колективізація. У 1932 році були засновані колгоспи: «Червоний орач», «Наука і техніка» та імені Шевченка.
Село постраждало внаслідок Голодомору в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 109 людей.
Друга світова війна перервала мирний розвиток села. На фронтах воювали 276 мешканців, з яких загинуло 246. У центрі села – Братська могила воїнів і мирних громадян, що загинули у 1941–1943 роках.
У 1954 році село було електрифіковане, у 1957 — радіофіковане, а у 1991 р. — частково газифіковане.
Фельдшерсько-акушерський пункт у селі було відкрито в 1965 році. У 1968 році було відкрито дошкільний заклад на 70 місць. Сільський будинок культури був збудований ще у 1929 році. Протягом багатьох років тут діяли творчі колективи самодіяльності, на свята мешканцям села влаштовували концерти.
26 червня 2019 року Зайцеве разом із селами Вершина й Весела Долина ввійшло до складу Бахмутської міської територіальної громади.
З початку повномасштабного вторгнення росіян село опинилося на території активних бойових дій, наразі перебуває під тимчасовою окупацією рф.
За матеріалами Бахмутський краєзнавчий музей.
