Серпень 2022… Снаряд влучив у двір по вулиці Миру. В будинку №49 повилітало скло. Не утрималися й редакційні вікна. Після декількох хвилин після обстрілу з сусідами тихесенько висовуємо голови на двір. Бачимо велику воронку, а ще… поліцію охорони. Хлопці приїхали на виклик, бо спрацювала сигналізація. Приміщення редакції було під їх охороною. Чесно кажучи, я не думала, що навіть при бойових діях вони будуть так швидко реагувати.
До якого часу поліція охорони виконувала свої обов’язки у Бахмуті, я запитала у начальника Бахмутського районного відділу Маріупольського міжрайонного відділу управління поліції охорони Донецької області Михайла Гумбатова.
– Коли почалася війна, ми були на службі, – розповідає Михайло Валерійович. – Нас підняли по тривозі. У зв’язку з тим, що бахмутяни були розгублені, панікували, їх лякала невідомість, було прийняти рішення посилити патрулювання міста. До того ж, коли панує хаос, криміналітет не спить. У нас було багато об’єктів під охороною, зокрема й ювелірні крамниці. Перші два дні після початку російського вторгнення ми займалися стабілізаційними заходами у місті.
– Система охорони не вийшла з ладу?
– Система надійна, працює навіть у критичних ситуаціях. Ми отримували інформацію, реагували швидко. Наряди поліції охорони були збільшено вдвічі. Працювали згідно з протоколами.
– Не страшно було їхати туди, де стріляли?
– Ми обрали таку професію, при якій боятися не маємо права. Вже днів через три бахмутяни стали спокійнішими. Наші бійці об’їжджали подвір’я, спілкувалися з місцевими мешканцями, надавали їм необхідну допомогу, після прильотів документували пошкодження. Було й таке, що брали на себе місію психологів. Панікували над усе пенсіонери. Тому сама присутність на вулицях міста екіпажів поліції охорони вселяла їм надію та відносний спокій.
– Ваші об’єкти охорони базувалися тільки у Бахмуті?
– Ні, обслуговуємо й інші міста Донеччини. Охороняли об’єкти згідно з договірними умовами до того часу, поки у Бахмуті була електрика. Потім перейшли на патрулювання міста, забезпечення правопорядку. В Бахмуті залишалися люди, працювали Пункти незламності. Тому ми постійно були поряд.
– Чи зверталися до вас з приводу мародерства?
– Було й таке. Люди дзвонили, розповідали, що їх сусіди, наприклад, лазять по будинках. Ми реагували, затримували мародерів та доставляли до відділу поліції. Ще ми співпрацювали з волонтерами, з’ясовували потреби громадян та доставляли гуманітарну допомогу від них до сховищ, підвалів, Пунктів незламності, де перебували містяни.
– Правду говорять, що все це робили на броньованих авто?
– Так. Броньоване авто має зовнішній вигляд як звичайний мікроавтобус. Але всередині нього – капсула безпеки, вироблена із броні. Це захищало від уламків.
Евакуйовували тих, хто звертався до нас за допомогою. Пам’ятаю, як одна жіночка прийшла пішки з Опитного до Бахмута. На той час там була сіра зона. Вона благала врятувати її родину. Оцінивши ризики, разом з ЗСУ та Головним управлінням національної поліції у Донецькій області ми розробили найбезпечніший план евакуації. Під ворожим вогнем вивезли літню жінку, її дочку та 15-річну онуку. Як з’ясувалося, спочатку вони мали надію, що війна закінчиться, а потім боялися вийти з підвалу, бо почалося щось страшне.
– Михайло Валерійовичу, до якого часу ви перебували у Бахмуті?
– До весни 2023 року ми охороняли об’єкти, де базувалися наші стаціонарні пости фізичної охорони. Дякувати долі, всі наші бійці живі та здорові. То наближаємо перемогу разом!
Тетяна ПОСТОЄВА.
Читайте також:
– Гарна новина для батьків дошкільнят, що зараз мешкають в Одесі
– Чи є сенс у відбудові вщент знищеного Бахмута?
Газета “Вперед” у соціальних мережах:
👉 Facebook
👉 Telegram
👉 YouTube
