Чи лежать по три дні трупи на вулицях? Скільки коштує похорон? Про виживання у Бахмуті розповідає директор КП “Бахмутський комбінат комунальних підприємств” Іван Войтенко
На фото: Колектив ритуальної служби
Де їх останній притулок?
– Нещодавно поховали мою сусідку, – журилася старенька бахмутянка, що стояла у черзі за гуманітаркою. – Не захотіла виїжджати з міста, захворіла, померла…
Почувши цю розповідь, я намагалась уявити собі, як тепер ховають бахмутян у нашому рідному краї. Вирішила подзвонити директору КП “Бахмутський комбінат комунальних підприємств” Івану Войтенко.
Він відразу погодився обговорити зі мною важливі питання повсякдення. Про те, як йому і команді вдається боротися з проблемами, розповів наступне.
– Тримаємося, працюємо, виживаємо, – почав Іван Миколайович. – Станом на 14 січня 2023 року наше підприємство працює по буднях з восьмої ранку. Зараз тримає стрій 20 зі 130 працівників. Залишилися вольові та незламні.
Бригада чоловіків на спеціальній техніці збирає сміття по місту: від центрального району Бахмута до Літака. Інші працівникі убирають завали з проїжджої частини дороги, де це ще можна робити. Багато проблем і у ритуальної служби. Кожного дня – випробування небезпекою.
Війна війною, а робота за графіком
– До роботи кожен з нас добирається як може. Є такі, хто живе на Забахмутці. Коли підірвали мости, наше місто розділилося річкою на дві частини. Можете собі уявити, як працівникам діставатися до центру. Було таке, що приходили по пояс мокрі, бо не було іншого шляху, щоб перейти Бахмутку. Але війна війною, а працювати треба за графіком. Початок робочого дня о восьмій годині.
Наша ритуальна служба розташована за адресою: вулиця Миру, 20. Зранку плануємо об’єм робіт на день, вирішуємо і проблеми, що постають незаплановано. Телефонного зв’язку майже немає, тому рекомендуємо людям звертатися до нас особисто, щоб не гаяти часу.
– Іване Миколайовичу, як обходитися без світла?
– В ритуальній службі працює генератор. Ми безкоштовно допомагаємо бахмутянам зарядити їх мобільні телефони. Раніше до нас приходили кожного дня до десяти осіб. Зараз багато людей виїхали з міста, та й небезпека все ж триває, тому не ризикують, приходить одна-дві людини за день. А ще, як я розумію, бахмутяни стали активно звертатися до Пунктів незламності. Там їх пригощають кавою чи чаєм, смаколиками. Є можливість поспілкуватися, зарядити телефони, зігріти душу і тіло. Навіть отримати рідну газету “Вперед” з новинами свого багатостраждального міста. Для бахмутян це вкрай важливо сьогодні, адже вони майже не мають доступу до Інтернету та інших джерел інформаційного простору.
– Ходять чутки, що у Бахмуті трупи людей по кілька днів можуть лежати на вулицях, їх ніхто не забирає… Чи таке може бути насправді?
– Буває по-різному. Справа у тому, що у функції нашої служби не входить пошук трупів вулицями міста. Ми виконуємо послугу захоронення. Причому, після того, як до нас звернуться рідні померлого. Але спочатку вони телефонують до поліції, щоб правоохоронці зафіксували смерть. Тому тіло може реально лежати посеред вулиці деякий час. Ми не маємо фізичної можливості кожного дня об’їжджати всі двори, бомбосховища та вулиці міста. Якщо хтось побачить померлого, треба не фотографувати його і ділитися своїми емоціями у соціальних мережах, а негайно звертатися до поліції. Інколи буває, що люди ходять по три дні коло покійного, замість того, щоб якось повідомити про смерть людини.
Коли хтось помер, треба звернутися до поліції, потім у амбулаторію, розташовану за адресою: вулиця Чайковського, 26, де приймає лікарка Олена Молчанова, отримати довідку про смерть. А вже після того ми прийдемо на поміч. Краще прийти до ККП за адресою: вулиця Миру, 20, або на вулицю Румянцева, 2.
Бахмутяни обирають бюджетний похорон
– Скільки зараз коштує поховання?
– Поховання платне, як і у мирний час. Трун вистачає. Найбюджетніша коштує 2200 гривень. Є й дорожчі. У часи війни та через скрутне матеріальне становище бахмутяни обирають найдешевші труни. Похорон обходиться родині трохи більше 7000 гривень. Якщо у померлого немає рідних, то наш комбінат ховає його за кошти міського бюджету.
Ховаємо лише на одному кладовищі – новому, біля Часового Яру. На інших дуже небезпечно. На Маріупольському старому кладовищі після авіаудару залишилася глибока воронка… Нажаль, померлих турбують і на тому світі…
– Іване Миколайовичу, скільки людей ви поховали у 2022 році?
– 900 чоловік. Це багато, враховуючи, що більшість мешканців міста покинули домівки. Дякувати Богу, дітей не прийшлося хоронити. Хай вони будуть живі та здорові.
– А як сьогодні ховають тих, хто помер від ковіду?
– Немає ковідних, це вже не актуально. Війна… Люди вмирають або за віком, або після поранень. Буває, що тіло неможливо забрати із Забахмутки, бо зруйновані мости. Тому рідні самі переправляють покійника через річку, а далі наша бригада займається ритуальними послугами. Транспортом туди дістатися неможливо, волонтери теж вже у тому краї не працюють. Ховаємо людей до п’ятнадцятої чи до шістнадцятої години, якщо це небезпечно та є необхідність.
Щоб скоріше наблизити мир
– Хто з керівників підприємств залишився у Бахмуті?
– У місті Олексій Рева, його заступники, фахівці органів місцевого самоврядування, також деякі директора комунальних підприємств. Треба працювати заради людей, заради майбутнього, заради життя та Перемоги.
На війні немає відпустки. Якщо випадає можливість, я виїжджаю на день або два до рідних погостити, там моя душа відпочиває. А потім знову повертаюся у це пекло, щоб скоріше наблизити мир.
– Дякую вам, Іване Миколайовичу, що не залишаєте бахмутян на самоті, допомагаєте мешканцям міста у скрутні часи.
Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
