22 вересня у Хмельницькому обласному художньому музеї відкрилася виставка відомого бахмутського художника Сергія Садчикова.
Пан Сергій вимушений був, тиікаючи від війни, покинути рідний Бахмут, в якому він народився і виріс. Зараз він в евакуації у далекій Німеччині.
Власні твори, через їх чисельність, митець був змушений залишити в палаючому місті. І тільки завдяки піклуванню й небайдужості волонтерів, картини митця були евакуйовані до Хмельницького.
Ось як охаректирезувала роботи майстра кураторка виставки Олена Скорук:
«Живопис Садчикова передає щемливу атмосферу чогось дуже рідного, світлого, трепетного, милого серцю, хвилюючого… Власне того, що називають тихим щастям. Коли люди просто знають, що вони у безпеці, і їм не загрожує втрата рідних, друзів, знайомих, колег, що їхню домівку не зруйнує ворожий обстріл. На виставці «Тихе щастя», зокрема, представлені полотна кінця 1980-х – початку 2000-х років, що відображають пошуки митця власного стилю. Художник експериментував з різними напрямами: від імпресіонізму, футуризму до фотореалізму. Згодом живописна мова художника стала своєрідним авторським переосмисленням постімпресіонізму, коли прихильники цього напряму вільно і узагальнено відтворювали навколишній світ.
Примружений кіт біля вікна, свіжі запашні квіти у численних вазах, вузькі вулички й мрійливі старі хати з їх ошатними мешканцями – все це знімкований живопис майстра, який любив й любить кожен міліметр свого дому».
Важко повірити, що чоловік досить поважного віку, в розпал атаки ворога за власної ініціативи піде до бахмутського воєнкомату, щоб стати до війська. Йому відмовлять. Батьківщину він покине з однією валізою, в якій, без сумнівів, будуть альбом, фломастери й олівці, щоб не зупинятися у творенні…
Сьогодні художник, проживаючи у Німеччині, створює портрети на замовлення, але справжня його творчість і серце проявляється, коли він малює портрети наших захисників, які знаходить у мережі. Адже, пан Садчиков розуміє, що так документується історія, а мистецький погляд навантажує її емоціями, які карбує суспільна пам’ять.
Автор: Ольга Нікітіна. Поділля.NEWS
