Квіткова філософія бахмутянки, яка дарує землякам тепло і віру
Ви бачили, як пересаджують велике, дороге серцю дерево? Його обережно викопують із рідної землі. Його наче й виривають із коренем, але для того, щоб дати нове життя. Саме так, з голим корінням і щемким болем у грудях тисячі бахмутян були «пересаджені» у нові громади…
Одну таку історію про нашу землячку Ксенію Куриленко, яка відродила свій «Світ квітів» у Дніпрі, ми й хочемо сьогодні розказати.
Втрата та відродження
— Я родом із Часового Яру. У Бахмут приїхала 18-річною, там навчалася, зустріла чоловіка, народила двох синів, яких зараз виховую самостійно. Бахмут — це моє доросле життя і моя любов.
— Ваша квіткова крамниця «Світ квітів» на вулиці Чайковського була частиною нашого міста…
— Так, це була моя мрія, яка у 2012 році стала реальністю. Бізнес відкрила власноруч, без досвіду, без допомоги, проте з великим бажанням. Як мені подобалося робити весільні букети! Я додавала до них свою любов. Але все зруйнували події в Донбасі 2014-го… З болем у серці я тоді зачинила свою крамницю. Але іскра не згасла. Я знала, що колись обовʼязково повернуся до квітів.
— А потім прийшло повномасштабне вторгнення. Як і коли ви зважилися виїхати?
— Ми трималися до липня 2022-го. Ночували на підлозі, ховалися. Одного ранку я зрозуміла: у мене двоє синів, і я можу їх втратити. 27 липня просто взяла те, що можна назвати тримісячним запасом життя — три сумки. І поїхала.
— Куди?
— До Дніпра. Це місто найближче до Бахмута, туди переселилася більшість наших земляків. Дніпро прийняв нас як рідних. Це було дуже важливо, бо ми, по суті, приїхали без нічого.
Грант, кермо та новий старт
— Ви одразу повернулися до квітів?
— Ні, не одразу. Треба було виживати та забезпечувати дітей. Спочатку я пішла працювати адміністраторкою в приватну клініку. Це була стабільність, але це була не я. Моя душа — у красі, у творчості, у квітах. Я зрозуміла: щоб знову стати собою, треба започаткувати щось своє. І відчула, що мені потрібна свобода пересування. Придбала авто, навчилася водити й отримала посвідчення водія. Це дало мені відчуття контролю над життям, відчуття того, що я можу знову будувати, а не тільки виживати.
— Вам вдалося знайти фінансову підтримку?
— Так. Я дізналася про грантову програму для ВПО від Mercy Corps,а згодом іпро підтримку ГО «Центр зайнятості Вільних людей». Написала грантові проєкти, і мене підтримали фінансово. Я почала знову. Спершу працювала з кошиками, сплетеними із лози, це було наче як символ відродження. Паралельно розвивала соцмережі та налагоджувала онлайн-доставку – в нагоді стало авто. З 28 серпня 2025 року я наче продовжила той «Світ квітів від Ксенії» тільки вже не на вулиці Чайковського в Бахмуті, а на проспекті Олександра Поля в Дніпрі.
Філософія краси та конкуренція
— Наскільки я знаю, тепер ваш магазин — це не лише квіти.
— Так. Я одразу додала сумочки, плетені кошики з лози. Зараз у нас є штучні ялинки від українського виробника, квіти в горщиках, іграшки, добрива. Я досліджую попит, але найбільший акцент, звичайно, на букети.
— Дніпро — велике місто. Тут, мабуть, висока конкуренція серед квіткових магазинів. Це тисне чи допомагає?
— Конкуренція, безумовно, існує. Але знаєте, вона мене надихає. Це не привід опускати руки, а навпаки — стимул постійно думати, як відрізнятися, щось робити нове і не стояти на місці. Я хочу більше натуральності та різноманіття!
— Тобто ви прагнете відійти від класики?
— Так. Я привожу екзотику — Еквадор, Колумбія, Голландія, Кенія, Африка. Квіти з Африки дуже гарно стоять, до місяця, і у них чудова зелень. Я поступово розбавляю класичні квіти екзотичними, щоб показати, наскільки різними можуть бути букети. Я зацікавлена, щоб люди були задоволені, тому часто збираю букети разом із ними.
Коли квіткарня – більше, ніж бізнес
— Ваша справа знову розквітла, але чи стала вона чимось більшим, ніж просто бізнес?
— Безумовно. Крамниця стала місцем, де зустрічаються свої. Я почала проводити майстер-класи. Уже провела зустріч до Хелловіну в жовтні, потім у листопаді вчила збирати новорічні композиції. Приходять і бахмутяни, і місцеві – дніпряни. Тут простір для спілкування та творчості.
— Кажуть, до вас їдуть земляки з інших кінців великого міста?
— Це найцінніше! Бахмутяни завжди знайдуть своїх. Вони приїжджають, щоб не просто купити букет, а щоб поговорити, згадати рідний Бахмут. Я, звісно, для своїх завжди роблю знижки. Нам треба триматися разом. Планую надавати робочі місця для ВПО.
— Ви вже пускаєте тут, у Дніпрі, глибоке коріння? Які у вас плани?
— Я відчуваю величезну підтримку від Дніпра. Це місто прийняло нас. І мені хочеться теж залишити тут частинку своєї душі. Я вже замислюю нові проєкти з озеленення якоїсь території в Дніпрі.
Життя не чекає
— Як адаптуються ваші діти?
— Старший син навчається онлайн. Він залишився в бахмутській школі. Для нього це зв’язок із домом, це його якір. А от молодшого я відвела до садочка тут, у Дніпрі. У 2026 році він стане першачком. Ми маємо адаптуватися, жити тут і зараз. Це і є наша інтеграція: триматися за минуле, як за коріння, але пускати нові паростки в сьогодення.
— Що для вас є Бахмут сьогодні? І що ви бажаєте іншим, хто втратив свій дім?
— Бахмут — це біль і надія. Це дім, у який я вірю, що повернуся. Але ми не можемо чекати. Ми маємо жити, працювати й підтримувати економіку тут. Іншим бахмутянам я хочу сказати: ваше коріння сильне, а ваша енергія, ваша робота — це ваш внесок у перемогу та у вашу нову весну.
— Ви працюєте практично без вихідних. Що вас надихає, попри втому?
— Я бачу результат. Я бачу, що «Світ квітів від Ксенії» знову дарує емоції. Бахмут — це мій дім, але поки ми тут, я просто намагаюся віддати людям трішки тепла й добра. Ми всі повинні памʼятати, якщо коріння міцне, ти розквітнеш скрізь, де тебе посадили.
Своїх треба підтримувати
Ганна, переселенка з Бахмута:
— Я сама бахмутянка, і зараз живу тут, у Дніпрі. Для мене дуже важливо, щоб ті наші люди, які змогли відновити свою справу, не просто вижили, а справді розквітли. Я принципово намагаюся купувати все, що можна, у земляків. Для мене тут — наш маленький Бахмут. Ти приїжджаєш, купуєш квіти, а Ксенія тобі обов’язково розповість, як справи, ми згадаємо нашу вулицю Чайковського. Це та дорогоцінна розмова, яка справді лікує.
Коли ти купуєш у своїх, ти не просто витрачаєш гроші. Ти інвестуєш у надію, допомагаєш людині твердо стати на ноги. Своїх треба підтримувати завжди. Тільки завдяки такій підтримці ми зможемо повернутися додому сильними і зберігти свою унікальність.
Це нова енергія
Віктор, клієнт квіткової крамниці:
— Я мешканець Дніпра і, чесно кажучи, завжди купував квіти у великих мережах. А коли побачив, що відкрилася нова крамниця «Світ квітів від Ксенії», вирішив зайти. Одразу зрозумів: це зовсім інший рівень. А коли дізнався, що Ксенія з Бахмута і відновлювала все з нуля після втрати, це просто вразило.
Я вже кілька разів брав у Ксенії її фірмові нестандартні букети. Вона — неймовірна жінка і принесла в наше місто сильну енергію. Тепер магазин Ксенії — частина нової історії Дніпра, яку ми, місцеві, із задоволенням підтримуємо. Я тепер її постійний клієнт.
Повернутися додому сильними
Юрій Махник, підприємець-бджоляр, переселенець із Бахмута:
— Коли ми втратили все в Бахмуті, тільки тоді я, чесно кажучи, зрозумів, як добре нам там жилося. Але після шоку приходить розуміння: не можна сидіти й чекати, поки війна закінчиться. Я був «туристичним» підприємцем, тепер я — пасічник. І це не просто зміна професії, це релокація внутрішньої енергії.
Туристичний бізнес заглух, літаки не літають. Але життя триває! Мій приклад показує: ваше хобі або ваш досвід — це та ниточка, за яку треба вхопитися, щоб почати нову справу. Я згадав про своє давнє захоплення бджолярством і пішов цим шляхом. Написання грантів, навчання в магістратурі, нові вулики — це все реальні кроки.
Мій меседж для всіх, хто втратив справу: не бійтеся змінити кваліфікацію, не бійтеся починати з нуля. Шукайте можливості, пишіть грантові заявки. І навіть якщо вам відмовили в першому гранті, будьте наполегливими. Зараз, у тилу, ми маємо унікальний шанс відновити сили й знайти новий сенс та інвестувати час у себе та свою справу.
Відкриття власного бізнесу на новому місці — це не зрада Бахмуту. Навпаки! Це інвестиція в наші майбутні плани. Я вірю, що ми повернемося додому. І я хочу повернутися не з порожніми руками, а з досвідом, знаннями та новими планами – я, наприклад, хочу побудувати в Бахмуті підприємство з переробки меду.
Наш Бахмут розквітне, він знову буде зеленим та людним. Але щоб повернутися сильними, ми маємо стати сильними вже зараз. Інтегруйтеся, навчайтеся, будуйте — це наш внесок у спільну перемогу та відновлення Батьківщини!
Стартуй і розвивайся. Де українським підприємцям шукати грантову підтримку
Надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу передбачає державна програма «Власна справа». Розмір мікрогранту визначається індивідуальним запитом отримувача і становить не менше 50 тисяч гривень, при цьому максимальні розміри залежать від зобов’язань щодо створення робочих місць:
до 75 тис. грн — за умови реєстрації фізичною особою – підприємцем (ФОП);
до 150 тис. грн — у разі створення одного робочого місця;
до 250 тис. грн — у разі створення не менше двох робочих місць.
Спеціальні пропозиції для пріоритетних категорій
Молоді підприємці (18-25 років): мають право на мікрогрант розміром до 150 тис. грн, за умови реєстрації ФОП. Підприємці з прифронтових областей (включаючи Донецьку): отримувачі, які зареєстровані та провадять/планують провадити підприємницьку діяльність у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, мають право на мікрогрант розміром до 500 тис. грн. Сфери дошкільної освіти та креативних індустрій: для цих сфер можливе фінансування до 1 млн грн (але від 500 тис. грн). Обов’язкові умови: співфінансування не менше 30% за рахунок отримувача та наявність стажу роботи в даній сфері не менше 12 місяців.
Про це журналісту газети «Вперед» розповіли в Донецькій обласній службі зайнятості.
Але хочемо наголосити, що грантову підтримку можна отримати не тільки від держави, є ще й багато українських та міжнародних програм, донорів та благодійних фондів.
Як, наприклад, чеська гуманітарна організація People in Need. Вона має мікрогрантову програму для малого бізнесу (включно з релокованими підприємцями), яка дає до $5 000, а також менторство, консалтинг та тренінги. Подивитися можна за посиланням:
Mercy Corps або інші міжнародні та гуманітарні організації підтримують бізнеси, особливо в агро- чи виробничому секторі, або в регіонах, постраждалих через війну. Дивіться тут:
European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) має програми для малих і середніх підприємств:
Є й інші можливості. Слідкуйте за новинами й оголошеннями грантів в інтернеті — ситуація швидко змінюється, з’являються нові програми.
Поспілкувавшись із підприємцями, які мають позитивний досвід отримання грантів, у тому числі й з бахмутянами – героями наших публікацій, ми вирішили акумулювати їхні поради для новачків. Ось вони:
Чітка відповідність умовам гранту. Важливо прочитати умови уважно перед заповненням заявки.
Адекватний бізнес-план і мотивація. Гранти дають не просто «для всіх», а тим, хто готовий показати, як гроші будуть використані: на розвиток, створення робочих місць, стабілізацію або розширення бізнесу.
Супровід, консалтинг, менторство. Деякі програми дають не лише гроші, а й допомогу в управлінні бізнесом, маркетингу, фінансах — що часто важливо при старті або рестарті.
Своєчасність — стежте за дедлайнами. Грантові програми мають певні терміни, тому важливо підготувати всі документи заздалегідь.
Прозорість і відповідальність. Гранти зазвичай вимагають звітності за витрачені кошти — добре підготуйте звіти та документацію, щоб не втратити підтримку.
Олександра МИРНА.
Фото з архіву Ксенії Куриленко.
