Такмед, або три хвилини на порятунок
«Увага! Постраждалому потрібна термінова допомога». На щастя, це тільки симуляційний сценарій – іде навчання з тактичної медицини. Вікторія Бак уперше на занятті, але не губиться, вправно проводить реанімаційні заходи, на практиці показує, чого щойно навчилась. Жінка давно хотіла уміти надавати першу домедичну допомогу. Бо розуміє, що сьогодні ситуації трапляються різні і її власна безпека, як і безпека тих, хто поряд, залежить від набутих умінь.
Тренінг з тактичної медицини в Одесі
В Одесі на тренінг з надання домедичної допомоги в екстрених ситуаціях бахмутян запросили волонтери громадської організації «Захист держави». А фахівці навчального центру SAR надали теоретичні знання і на практиці засвоїли зі слухачами, що треба робити, аби зберегти власні життя і здоров’я і допомогти постраждалим. Первинний травмоогляд, зупинка кровотечі, штучне дихання і багато інших потрібних навичок впродовж декількох годин вивчили й намагались засвоїти учасники тренінгу.
«Медики падали з ніг, і ми намагалися їм допомогти»
-Прийшла сюди для того, щоб навчитися першим азам допомоги. Тому що триває війна, і вона невідомо, коли закінчиться, – каже вчителька бахмутської школи Вікторія Бак. – Постійно тривають обстріли, тому треба мати певні навички для того, щоб надавати допомогу не тільки близьким і собі, а взагалі тим людям, які знаходяться поряд.
Вікторія третій рік мешкає в Одесі. Жінка викладає біологію, а наявні знання з медицини застосовувала ще з початку воєнних дій. Коли в рідному Бахмуті залишилося небагато лікарів, а поранені військові все надходили й надходили, вона разом з іншими волонтерами організації «Бахмут український» чергувала в шпиталі як санітарка. Жінки вмивали, переодягали, годували, підтримували в прямому й переносному сенсі і захисників, і медичний персонал. Там учителька зрозуміла, що праця медиків за воєнних обставин – це велике жертовне служіння. І ділиться мрією, що колись стане поряд з ними, аби рятувати людські життя.
В Одесі Вікторії Бак випала нагода пройти тренінг з тактичної медицини, чого вона вже давно бажала. У її долі були випадки, що вкарбувалися в пам’ять. Вона ставала свідком перших реанімаційних заходів, як вдалих, так і невдалих. Ще в дитинстві Вікторія, коли сусідський хлопець, її однокласник, повісився через цькування в школі, на власні очі бачила, як його намагалися повернути до життя, роблячи штучне дихання: 5 хвилин, 10 хвилин, 15 хвилин – і все, припинили, визнавши померлим. Пройшовши тренінг, жінка тепер знає, що штучне дихання потрібно робити набагато довше, стільки, скільки знадобиться поки не приїде «швидка». Можливо, тоді дитину б врятували.
Інша показова ситуація трапилася колись на позашкільних заняттях. Тренуючись із логопедом, дитина приховала цукерку в роті й ледве не задихнулася через неї, почавши робити вправи язиком. На щастя в сусідньому класі була вчителька, яка знала, як у такому випадку надати першу допомогу. Прибігши на крик переляканої логопедині, вона не розгубилась і врятувала життя дитини.
Учителів навчають надавати першу допомогу, і сама Вікторія після кожної теми з біології вчить дітей, як попереджувати хвороби чи травми тої чи іншої системи організму. Але отак, в імітованих обставинах гострої небезпеки, під професійним наглядом тренера, у симуляційному сценарії, коли все виглядає максимально наближено до реальності, ці навички вона тренувала вперше.
Тренують практикуючі лікарі невідкладних станів
Олексій Гірс, інструктор тренінгу Центру SAR, лікар анестезіолог-реаніматолог і лікар невідкладних станів каже, що воєнний стан вносить свої корективи й люди мають вміти надавати допомогу.
-Я вважаю, що подібні тренінги треба проводити, ще починаючи зі школи. Тому що, на жаль, у нас дуже велика смертність через те, що люди не знають, як надати допомогу. Вони бояться, що зроблять гірше постраждалому, – розповідає Олексій. – І через це велика кількість летальних випадків. Тобто люди помирають саме через бездіяльність. Для того, щоб таких випадків було якомога менше, і проводяться подібні тренінги. До них залучаються безпосередньо діючи лікарі, аби передати свої знання і навички саме цивільним.
Такі тренінги потрібно походити мінімум один раз на рік, зазначає фахівець. Тому що мета заходу – навчити працювати саме в екстрених ситуаціях, використовуючи м’язову пам’ять, коли людина робить автоматично те, що багаторазово тренувала на практичних заняттях.
-Коли надзвичайна ситуація, мозок трохи відключається і ти повинен працювати саме руками, – роз’яснює лікар. – А для того, щоб працювати руками, ми повинні знати правильні алгоритми, як це робити. Сьогодні попрацювали дуже ефективно, я задоволений симуляційним сценарієм. Ми загримували деяких слухачів, імітували за допомогою спеціального обладнання травми, кровотечі й пройшли на реальних діях те, чого навчились.
Відео з тренінгу ви можете подивитись тут:
Шанс на життя
Цивільним важливо мати навички тактичної медицини, аби в критичних ситуаціях, наприклад, після обстрілів, мати змогу допомогти собі й оточуючим, підкреслюють в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області.
-Якщо брати до уваги територію Донецької області, то ми розуміємо, що обстріли не вщухають, – коментує начальник відділу комунікації ГУНП Донеччини Павло Дяченко. – Ворог наносить удари як по прифронтових територіях, так і по більш-менш віддалених районах. Тому такі навички у громадян були б значущими й допомагали в подальшому й парамедикам поліції, і спеціалістам ДСНС, і нашим «Білим Янголам», і безпосередньо медикам, які приїжджають на допомогу людям.
Перша домедична допомога буває потрібна в різних ситуаціях. Нерідко трапляються поранення кінцівок із кровотечами, наголошує речник Національної поліції регіону.
-Часто після масованих обстрілів стикаємося з кровотечами, і це першочергово потребує на грамотне втручання. Якщо б людина могла надати поміч собі або іншому цивільному на місці обстрілу, це, напевно, збільшило б шанси при рятуванні. Це показовий приклад, коли було б дуже доречно, щоб цивільний міг оцінити ситуацію, накласти турнікет, тобто зробити перші невідкладні кроки для призупинення крововтрати, – каже Павло Дяченко.
Коли фахівці вже на місці, вони часто бачать, що люди не губляться і намагаються надати самі собі першу допомогу: перев’язують рани, обмотують тим, що під рукою.
-Але потрібні спеціальні засоби, – пояснює Дяченко, – такі як турнікети, онклюзійні наліпки. Це потрібно мати при собі. І не просто мати, а вивчати, як вони діють, проходити тренінги. Важливо, аби тренували цивільних фахівці, обізнані в таких питаннях, які мають значний досвід в наданні першої допомоги.
Йдіть і вчіться!
За соціологічними даними до початку повномасштабного вторгнення менше семи відсотків українців мали навички надання першої домедичної допомоги. А як же зараз? Ми провели опитування серед читачів у своєму Телеграм-каналі. Біля 10 відсотків прийнявших участь в опитуванні впевнені у своїх силах щодо надання допомоги, хтось має деякі навички – вміє тільки зупинити кровотечу або зробити штучне дихання, а 66 відсотків не вміють нічого взагалі.
Такмед, або три хвилини на порятунок – так кажуть про тренінги фахівці. А бахмутяни, які, до речі, ще й при вдалому навчанні отримують Сертифікат із проходження курсу з надання першої домедичної допомоги, кажуть: це велике щастя, коли ти можеш допомогти, бо іноді в Бога немає інших рук, крім наших. Так що при нагоді не вагайтесь – якщо з’являється можливість такого навчання, обов’язково йдіть. Тим паче, що зараз тренінги проводить багато громадських організацій і вони є безкоштовними.
Для початку дуже радимо вам перейти за посиланням та ознайомитися на сайті Міністерства охорони здоров’я України з основними принципами надання першої допомоги та алгоритмом дій в екстренній ситуації:
https://moz.gov.ua/uk/jak-nadati-pershu-dopomogu-zagalni-pravila
Надія Панкратова.
Фото Світлани Овчаренко.
