Україна піднімає голос за «Місто-герой»
А як же фортеця?
30 вересня Президент України підписав указ про присвоєння почесної відзнаки «Місто-герой України» 16 містам, п’ять із них Донецької області: Краматорськ, Слов’янськ, Покровськ, Дружківка, Костянтинівка. Бахмута в переліку не виявилося.
У своєму зверненні Володимир Зеленський відзначив: «У 22-му році ми започаткували особливе звання саме для українських міст, які забезпечували Україні можливість вистояти в той надзвичайно складний рік».
Тоді це звання отримали 10 міст. І Бахмута серед них також не було.
Бахмутяни, мʼяко кажучи, здивовані, а дехто й відверто обурений: а як же фортеця, яка майже рік була справжнім щитом України, стримуючи ворожу навалу, фортеця, якою захоплювався весь світ і про яку складали пісні?
Бахмутяни вирішили діяти. Волонтер, засновник і керівник громадської організації «Ми з Україною» Олександр Бабенко подав петицію Президенту про присвоєння Бахмуту почесного звання «Місто-герой України» і закликав земляків підтримати його ініціативу.
– У 2014 році Бахмут став щитом, що зупинив проросійські атаки, – аргументує пан Олександр. – Місто роками було опорою для тих, хто продовжував боротися за Донбас. Підтримував армію, тримав тил, приймав поранених і переселенців із Донецької та Луганської областей. У 2022 році понад 10 місяців тривали найзапекліші бої сучасності, українські воїни скували навалу ворога, не дозволили прорватися далі: на Часів Яр, Костянтинівку, Краматорськ і Словʼянськ. Саме тут, у нашому місті, було виграно дорогоцінний час для всієї країни. Саме тут ворог виснажив свої сили й зазнав катастрофічних втрат. Кожен метр землі став символом стійкості, кожна вулиця — історією подвигу нації.
«Пане Президенте, – говориться, зокрема, в петиції, – присвоєння Бахмуту статусу «Місто-герой України» є моральним обов’язком держави перед громадою, що вистояла, перед українськими воїнами, які віддали життя, і перед усією Україною та всім світом, який бачив, як маленьке українське місто стало міцною фортецею, фортецею спротиву, віри, мужності та незламності українців».
Він тримав фронт за кожного з нас
Бахмутяни вірять, що наше місто обов’язково буде відзначено державою. Бо Бахмут став місцем, де історія України писалася кров’ю – і тепер цей подвиг об’єднує всю країну.
– Я підписала петицію, бо хочу, щоб увесь світ знав: Бахмут – герой, і ми ним пишаємося, – говорить бахмутянка Ірина Миколаївна, що зараз перебуває в місті Шостка на Сумщині.
– Я бачив, як місто палало, як щезали з лиця землі наші дома, як хлопці стояли до останнього, як медики рятували людей під вогнем. Якщо є хоч хтось, хто заслуговує на відзнаку «Місто-герой України», то це Бахмут. Пам’ять про Бахмут має стати державною, а не лише тих людей, хто там мешкав, – пояснює свою точку зору пан Валерій, ветеран заводу «Колірмет».
– У Бахмуті народився наш первісток, – діляться молоді батьки Ганна та Сергій. – Зараз Богданчику п’ять. І він уже знає, що таке війна, а ми знаємо, хто захищає його дитинство. Ми підписали петицію, щоб наш син памʼятав: усе, що він матиме в мирному житті, вистраждано. Наше місто – доказ цього. Бахмут заплатив найвищу ціну, щоб українські діти мали завтрашній день. Ми хочемо, щоб ці діти росли в країні, яка не забуває про Бахмут. Тому закликаємо земляків: залиште свій голос під петицією. Це місто тримало фронт за кожного з нас. Тепер ми повинні тримати слово за нього.
Голосування, що перетворилося на квест
На жаль, не всі бахмутяни змогли висловити свою позицію. Бо цифровізація та технічний прогрес, на жаль, мають і зворотній бік: вони викинули частину громадян із соціального життя. Хтось, особливо старше покоління, мають кнопкові телефони, хтось не має навичок роботи на онлайн-ресурсах, десь в селах немає інтернету.
Для багатьох голосування перетворилося на неабиякий квест.
– Телефонує сусідка, – розказує бахмутянка Наталя Вікторівна, – і майже ридає: Наталочко, виручи. Хочу проголосувати, а в мене нічого не виходить. Так ми з нею «в прямому ефірі» і голосували: я покроково диктувала, вона на кнопки натискала. Не з першої спроби, але все вдалося. Та що там про стареньких казати. Приїхала до нас в гості сестра чоловіка, жінка молода, і та попросила підсобити, не впоралась сама.
– Багато бахмутян приходять до наших осередків підтримки, що розташовані по всій Україні, просять допомогти з голосуванням, – розповідає відповідальна за роботу осередку «З Бахмутом у серці. Дніпро» Наталя Отюніна. – Процедура має певні складнощі. Спочатку треба ідентифікувати себе через «Дію» або через банк, в якому людина має рахунок, а потім пройти ще кілька кроків, доки зʼявиться кнопка «Підтримати петицію». Це виявилося проблематичним, особливо для людей поважного віку. Звертаються не тільки ті бахмутяни, що поруч мешкають, а й із сіл та інших громад Дніпропетровщини. У нас тут ще ЦНАП розташований, тож їдуть до Центру адмінпослуг і, користуючись нагодою, просять зарадити й з підписанням петиції. Дуже шкода людей, в яких кнопкові телефони. Бахмут – найдорожче їхньому серцю місто, і вони дуже засмучуються, що позбавлені можливості зробити для нього те, на що він заслуговує і що вважають своїм громадянським обовʼязком.
Ми не самі
Бахмутяни не залишилися сам на сам у своєму прагненні до справедливості.
«Іноді історія стискається до одного слова. БАХМУТ! Його не треба пояснювати, достатньо вимовити», – говорить народна депутатка, голова Комітету з організації державної влади, голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк.
Коли бахмутяни почали голосно на весь світ заявляти про свою ініціативу, пані Олена одна з перших підтримала петицію. Бо вона справедливо вважає, що «історія – це не лише фронт і хроніка боїв. Це ще й люди, які не дозволяють місту зникнути з карти надії». «Рано чи пізно: буде мир; буде Бахмут українським; буде відбудова; буде життя. Але перед тим має бути пам’ять», – наголосила у своєму дописі на сторінці у фейсбуці пані Олена і дала посилання на петицію, щоб кожен бажаючий зміг її підписати.
Своє слово сказали й наші «зірки». Народна артистка України, телеведуча й волонтерка Ольга Сумська сама підписала петицію і звернулась до небайдужих зі своєї сторінки в інстаграмі: «Не залишайся осторонь, використай свій шанс бути почутим!»
Дуже зворушливо звернувся до своїх шанувальників Іво Бобул. «Багато крові там пролилося, про це не треба забувати. Будь ласка, підписуйте нашу петицію». Словом «нашу» народний артист України підкреслив, що ця петиція є справою не тільки бахмутян, а й усіх, хто вважає Бахмут саме тим містом, яке має бути офіційно визнане героєм України.
Підписав петицію і відомий актор, головний холостяк України Тарас Цимбалюк. «Дуже вірю в свою свідому численну аудиторію, яка не залишиться осторонь. Друзі, дівчата, хлопці, посилання на петицію я закріплю в шапці профілю і воно буде в сторіс. Не проходьте повз. Давайте її підпишемо!» – закликає Цимбалюк у відеозверненні.
Не залишатися осторонь просить своїх прихильників і актор та військовослужбовець Володимир Ращук, який зі своїм підрозділом – батальйоном «Свобода» тримав у Бахмуті оборону.
До ініціативи доєдналися воїни Грузинського добровольчого легіону, які ще з 2014 року стоять пліч-о-пліч з українськими захисниками – разом проходили найгарячіші ділянки фронту, зокрема й Бахмутський напрям. Бійці легіону на чолі з командиром Мамукою Мамулашвілі наголошують, що для них місто-фортеця – символ української мужностi. Вони записали відеозвернення, в якому закликали військових усієї країни підтримати петицію.
Від імені спортивної спільноти закликали підтримати петицію український богатир Олександр Лашин, заслужений тренер України з сумо Олег Рева, незламна Аліна Логвиненко.
Петиція, що об’єднує громади
Ініціатива з вшанування подвигу Бахмута набуває дедалі більшого розголосу серед українських громад. До кола небайдужих долучилися Гостомель, Яготин, Гоща, Софіївська громада на Дніпропетровщині.
Микола Панчук, гощанський селищний голова, звернувся до громади зі своєї сторінки у фейсбуці: «Бахмут став фортецею спротиву, символом мужності, стійкості та незламності українців. Багато мешканців Бахмута зараз живуть у нашій громаді та просять підтримки цієї ініціативи. Давайте долучимося разом!»
-Бахмут назавжди залишиться у серці кожного українця як уособлення стійкості, віри й самопожертви. В нашому районі проживає багато бахмутян – наших друзів, колег, людей, які завжди поруч, беруть участь у наших подіях, допомагають і підтримують громаду. Тому просимо всіх долучитися до підтримки їхнього прагнення – віддати належну шану рідному місту.” – зазначає голова Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Кирило Фесик.
-Бахмут має право бути відомим не лише у пісні, а й мати звання: «Місто-герой України». Підпишіть петицію! ” – запрошує міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Спочатку відновіть справедливість
– Я не підписала петицію не тому, що не вірю в героїзм нашого міста, – пояснює свою позицію пані Ірина, яка знайшла тимчасовий прихисток у маленькому селищі на Рівненщині. – Просто мені боляче. Для мене Бахмут – це не символ. І фортеця – це не символ. Фортецею був мій дім, від якого залишилася купа попелу, і дім моєї 90-річної мами, що перетворився на гору будівельного сміття. І нам, безхатькам, що поневіряються країною, говорять, що немає механізму компенсації нашого втраченого житла. В інших містах він є, а у нас чомусь немає. Я хочу, щоб спочатку з нами вчинили по справедливості, а вже потім відзначали званнями. Тоді це буде справжня перемога.
Так, є й така точка зору.
Питання житла для нас, бахмутян, дійсно найболючіша й найактуальніша на даний момент тема. Бахмут потихеньку зникає з інформаційного простору, і про нас починають забувати.
Може, прийшов час нагадати? Може, якщо нам вдасться набрати необхідних 25 тисяч підписів під цією петицією, голос Бахмута знову почують? І може, потім треба єднатися та подавати іншу петицію – про реальний доступ бахмутян до програми є-Відновлення? Давайте спробуємо. І, можливо, ми будемо здивовані тим, наскільки велику проблему може зрушити навіть невелика громада, якщо вона обʼєднана.
Зараз петиція вже має більше 21 тисячі голосів із необхідних 25. І час ще є – майже два місяці. Якщо ви хочете приєднатися, переходьте за посиланням і голосуйте:
https://petition.president.gov.ua/petition/254196
Світлана Овчаренко.
Фото з відкритих джерел.
