Олена за її 46 років ніколи не була за кордоном. Тому, коли доля покликала її до доньки до Польщі, бахмутянка на звичні речі дивилася здивованими очима.
Наша читачка прислала на сайт фото та відео, які зробила у курортному Сопоті та розповіла, що коли йшла до моря, завжди користувалася громадським туалетом. І хоча задовольнити свою потребу коштувало 2 злотих (18 гривень), але який то був, зі слів моєї співрозмовниці, комфорт…
– Годувати птахів там заборонено, – згадує бахмутянка. – Але ми з онукою все одно збирали їх коло себе та давали хліба… Саме так робили у Бахмуті біля пам’ятника, коли до нас прилітали голуби. Коли поляки дізнавалися звідки ми, махали руками, говорячи, що нам все можна.
На пляжі було завжди чисто та красиво. Молоді хлопці пропонували смаколики, кукурудзу та морозиво. Я чомусь згадувала відпочинок на Азовському морі. І хоча Балтійське море іноземці вважають холодним, мені здалося, що воно саме таке, як Чорне в Одесі.
Все мені подобалося у Польщі, особливо, що працювати в Ґданьску, наприклад, робітники починають о сьомій ранку, а закінчують о п’ятнадцятій. Потім починається релакс…
Що стосується роботи залізниці, то тут не все гаразд. Я була шокована. Потяг може затриматися на три години… І всі реагують спокійно…
Добре там, де нас немає. А я так хочу додому. Чекай мене, мій Бахмуте!
Записала Тетяна Постоєва.
