Цього разу хочемо вас познайомити з людиною, яка робить неможливе, щоб Пункт незламності в Бахмуті працював, навіть зараз, коли ворог нещадно руйнує місто і коли дуже важко будь що туди доправити. Знайомтесь Світлана Грекова, бахмутянка, яка з березня 2022 року не змогла бути осторонь і стала волонтеркою, щоб допомагати людям, а зараз опікується роботою пунктів життя, які обладнав Михайло Пуришев з командою волонтерів. Тут мешканці можуть знаходитись у безпеці, поїсти, випити гарячого чаю, отримати доступні ліки.
Дзвінком ми застали співрозмовницу за кермом авто, вона їхала по справах на склад у Костянтинівці, щоб забрати балони та заправити їх газом, потім відвезти їх куди треба. І, як каже Світлана, це велика наша вдача, що вона змогла відповісти, тому що кожен день розписан похвилинно, дуже багато справ, які потрібно зробити для допомоги людям.
– Світлана, як ви стали волонтером і чому?
– Спочатку два тижня лише читала новини, зрозуміла, що почалась повномасштабна війна. Звернулась до мера міста, щоб відкрити безоплатний хостел для переселенців з Попасної. 16 березня 2022 року його відкрили та почали допомогати людям, які тікали від бойових дій та залишились без житла. Бахмутська міська військова адміністрація на чолі з Олексіїм Олександровичем Ревою дуже допомогла мені тоді і допомогає постійно зараз. Я пишаюся, що в нас такий голова та його заступник Олександр Олександрович Марченко. Коли ворог впритул підійшов до міста, вони продовжували проводити засідання у Бахмуті. Уявляєте, за вікном розриви снарядів, а вони обговорюють питання комунальних служб, що необхідно зробити, або де треба прибрати сміття, кому привезти вугілля або буржуйки. Таке ставлення спонукає тебе робити справу далі, ти розумієш, що адміністрація міста теж поруч, не покинула містян. В такий тяжкий час такого професійного ставлення до своїх обов’язків адміністрації міста ніде не бачила. Вони також приїжзжали і до пунктів незламності, цікавились їх роботою, бо розуміють, що ці місця важливі для людей.
– Ви згадали про пункти незламності. Яка зараз ситуація у місті і чи вони працюють?
– Пункт незламності працює, годуємо людей, які приходять туди. Але сама вже не була у Бахмуті тиждень, дуже-дуже небезпечно, там пекло. Неможливо туди дістатися, лише передаємо необхідне через військових. На пункті працюють місцеві, які там з самого початку і досі не залишають місто, завжди відмовлялись від евакуації.
– Враховуючи, що постійно артилерія обстрілює місто, як бахмутяни дістаються до пункта?
– Коли ти живеш у цьому пеклі вже багато місяців, то пристосовуєшся і знаєш коли більш меньш спокійно. Вони вибирають ці проміжки часу, щоб прийти до пункта. Місце пунктів обиралося так, щоб зверху було декілька поверхів і було підвальне приміщення. Я багато разів була там, і якщо починається обстріл, ліпше перечекати його у пункті, тому що у ньому безпечніше, ніж будь де.
– Ви нам показували світлину, де зображена травмована рука людини, як це сталося?
– Під час постійних обстрілів зараз багато місцевих отримують поранення. Вони приходять до пункту за допомогою, але ми можемо лише обробити антисептиком і накласти пов’язку. Більш нічого, бо немає спеціалістів. Людям залишається якось дістатися Часового Яру або звернутись до військових, де є парамедики. Зараз критична ситуація, постійні обстріли, просто жах. Загиблих багато, намагаємося їх реєструвати і, якщо вдається вивезти звідти і якщо є можливість, то ховаємо.
– Світлана, чи проводите ви евакуацію?
– Зараз про евакуацію не йде мова, це вже нереально. Неможливо спланувати таку евакуацію, яку проводили раніше. Ворог постійно б’є по місту, точаться бої. Ще можливо вивезти людей з Часового Яру, але туди їм треба йти пішки, це теж небезпечно і практично неможливо. Був випадок, коли люди чекали на точці евакуації за містом, а ворог їх розстріляв – єдина «дорога життя» теж прострілюється. Зараз дуже багато гине цивільних у місті, ситуація стабільно важка.
В кінці розмови побажали Світлані берегти себе і тих людей, які роблять таку справу, підтримуючи життя всередині пекла.
Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
