Народився в Бахмуті. Закінчив школу № 7, вчився на електрогазозварювальника у місцевому училищі № 53. Тут одружився й народилися його сини. Працював Євген на заводі «Східмаш» та приватному підприємстві «Мехтехсервіс». Родина мешкала у власному будинку, в якому все було зроблено з любов’ю та турботою.
Через повномасштабне вторгнення наприкінці травня 2022 року сім’я була змушена евакуюватися з Бахмута у Вінницю, куди вже поїхали рідні дружини Марини. У березні 2023 року Євгена мобілізували до лав ЗСУ. Хоч чоловік не проходив строкову службу, йому довелося опанувати новий для себе фах. Євген служив танкістом-навідником у складі підрозділу «Вовча зграя» 14-ї бригади оперативного призначення НГУ «Червона калина». Пройшов найзапекліші бої на Запорізькому та Донецькому напрямках. 19 вересня 2024 року біля Покровська зазнав множинних осколкових поранень, унаслідок яких отримав інвалідність.
«Після цього життя Євгена перетворилося на суцільну боротьбу зі смертю. Але, на жаль, ветеран відійшов у вічність 22 серпня», – написали на сайті міської ради Вінниці. Дружина каже, що вісім місяців чоловіка лікували у військовому шпиталі, але поранення було настільки масштабне, що навіть не усі уламки вдалося витягти з тіла.
На жаль, від наслідків поранень Євген Олійник помер 22 серпня 2025 року. Похований воїн у День Незалежності країни, яку захищав зі зброєю в руках. Прах покоїться у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Дружина загиблого, Марина, розповідає, що Євген мріяв побудувати у Вінниці нову оселю для синів, яким на момент смерті батька було 5 та 15 років.
«Йому подобалося, що поруч велика ріка, бо Євген був затятим рибалкою. Ще вдома він зі старшим сином Денисом часто ходив рибалити на нашу Дамбу та їздив на Сіверський Донець – до Дронівки», – згадує жінка.
Сім’я загиблого вирішила залишатися у Вінниці. Бо, каже Марина, тут похований її чоловік, тому тепер це їхнє місто. Старший Денис вчиться у коледжі, менший ходить до дитячого садочка.
«З житлом поки ще не вийшло. Чоловік встиг тільки встати на чергу, як ветеран. Не
судилося, не встиг», – каже жінка.
В Євгена залишилася дружина та двоє синів. Герой нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та нагрудним знаком «Ветеран війни».
Є. Гончарова
