Як живе бахмутський спорт

Бахмута більше не існує у звичному нам вигляді. Колись це були будинки, парки, фонтани, з’єднані дорогами. Тепер місто живе у людях, поєднаних зв’язками, у вузликах, поєднаних тонкими нитками. Людях, які несуть прапор міста в руках чи у слові.

Ця стаття про тих, хто славить Бахмут у спорті. Чи долає труднощі спортивний дух? Як тренуються зараз атлети? Чи чекати на новий спортивний центр? Як спорт єднає? Які змагання вже на носі?

Щоб знайти відповіді на ці питання, я поспілкувався з представниками бахмутського спорту: начальником Управління з фізичної культури і спорту Бахмутської міської ради Анатолієм Барановим, директором КДЮСШ №1 Бахмутської міської ради Ігорем Скирдою, старшим тренером з пауерліфтінгу Сергієм Любченко та старшим тренером з сумо Олегом Ревою.

Чим живе спорт?

-Спорт живе змаганнями та перемогами, – каже Анатолій Баранов.

– Попри втрату баз і переїзд, спортсмени ще більш вмотивовані. У 2022 році збірна Донецької області посіла перше місце серед усіх команд України, – пишається Олег Рева.

-Поки працюємо, виходячи з тієї ситуації, що склалася. Десь у когось виходить трішки краще, у когось гірше – на те є свої причини, – реалістичним поглядом ділиться Ігор Скирда

– Окрім спорту, працюємо у напрямку фізичної культури, – додає Сергій Любченко. -Проводимо заходи реінтеграції і оздоровлення ВПО в нових громадах, працюємо в містах, куди виїхали наші тренери.

Спортсмени Бахмуту тепер розкидані по всій Україні. В різних точках країни вони мали різну вдачу з пошуком нової тренувальної бази.

Тенісисти та і їх тренер Віталій Кітка «розклали столи» у місті Самар. Спортсменам-сумоїстам на чолі з Олегом Ревою відкрила свої двері київська школа №216 Оболонського району, а іноді залу і мати їм заміняють пляж і пісок. Кульовим стрілкам – тренерка Наталія Біличенко – надає тир та тренувальну зброю ДЮСШ у Дніпрі. Кікбоксерам – під керівництвом Леоніда Казариза – Миргородська місцева влада виділила окреме приміщення. Атлети з пауерліфтінгу з тренерами Сергієм і Катериною Любченко, Дмитром Пікуліним, Анатолієм Барановим розкидані між Кропивницьким, Кривим Рогом та Вінницею.

-Через розпорошення спортсменів, тренування проходять комбіновано: хтось — наживо у залах, хтось — через онлайн. Досвід пандемії COVID допомагає, але без постійної тренувальної бази та свого знаряддя важко, — пояснює Анатолій Баранов.

-Мати таку базу, як була в Бахмуті, зараз неможливо, — з жалем додає Ігор Скирда.


Майбутнє. Централізація?


Міністерство спорту планує реформу – перехід від ДЮСШ до спортивних клубів. Одна з вимог: на одного тренера має припадати щонайменше 40 учнів. Для розкиданих переселених колективів це практично неможливо, впевнений  начальник Бахмутського управління з фізичної культури і спорту.

-Ми – позашкільний заклад, тому не можемо забезпечити дітей проживанням чи харчуванням. Через це зібрати всіх у одному місці нереально, – пояснює Ігор Скирда

Реформа не радує представників фізичної культури. Але, попри труднощі, спортивне життя не зупиняється. Навпаки – вже з’являються нові форми роботи. До КДЮСШ, наприклад, приєднуються не тільки діти з рідного міста, а й юні спортсмени з інших регіонів – тих, де нині живуть тренери.

-Єдина умова: діти повинні представляти саме нашу школу і наше місто на змаганнях, — уточнює Ігор Володимирович.

Сергій Любченко як головний спеціаліст з питань фізкультури і спорту розповів про два нових онлайн проєкти. Перший – це мапа тренерів під девізом «Бахмут там, де ми тренуємо і тренуємось». Там будуть доступні історії тренерів і їх теперішні локації, щоб охочі потренуватися змогли звернутися до них. І другий –  дошка спортивних досягнень. Вона про  тренерів і спортсменів нашого міста. Такі дошки стояли в Бахмуті в парку, а тепер будуть доступні онлайн.

-Фішка цієї дошки в тому, що фото будуть оживати, спортсмени зможуть, наприклад, усміхнутися вам, – додав Сергій Костянтинович.

Спорт зближає людей.

-Щорічний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» – масовий захід пам’яті. У цьому році в ньому взяло участь близько 200 вихованців та тренерів школи. Кожен учасник обирав ім’я загиблого воїна та біг із ним на нагрудному номері, – розповідає керівник  КДЮСШ.

Спорт є способом порозуміння між людьми, шляхом до єдності. Не дивлячись на жагу до змагань.

До речі, про змагання


Наші спортсмени зараз активно готуються до турнірів.

-У травні на чемпіонаті світу з пауерліфтінгу два спортсмени з Бахмуту – Георгій Туник та Данііл Отомахін стали бронзовими призерами в своїй категорії. А наприкінці вересня вони поїдуть на чемпіонат Європи з метою покращити результати, – поділився Сергій Любченко.

В світі сумо на земляків чекає аж два важливі турніри.

-Найсильніші спортсмени: міжнародна майстриня спорту Єлизавета Моренко, заслужений майстер спорту Олександр Вересюк, кандидат у майстри спорту Микита Савченко –  наші представники на чемпіонатах світу та Європи, – каже старший тренер з сумо Олег Рева. – Зараз вони на базі в Конча-Заспі готуються до чемпіонату світу в Таїланді.

Бахмут розсипався на вузлики й тонкі нитки, але саме вони утворюють нову тканину спорту. З різних міст і залів, з піску й бетону, з онлайн-тренувань і забігів пам’яті бахмутяни знову складають мозаїку, яка тримається не стінами, а людьми. І кожна їхня перемога – це ще один вузлик, що з’єднує місто.Ще один знак, що Бахмут – живе.

Дмитро Булгаков.

Матеріал створено за підтримки Управління з фізичної культури і спорту Бахмутської міської ради.

Залишити коментар