Ми продовжуємо слідкувати за долями наших земляків. Хтось працює на своїй посаді, але в режимі онлайн, а хтось на чужині знайшов собі нове призначення за покликом душі.
– Я працюю майстром виробничого навчання в ДНЗ «Бахмутський професійний аграрний ліцей», – написала на офіційній сторінці навчального закладу у Фейсбуці Софія. – Як всі мешканці Бахмута, була вимушена покинути рідну домівку та евакуюватися разом з родиною у більш безпечні регіони країни. Так я опинилася в самому серці нашої країни – в місті Умань, що на Черкащині.
Кожен з вас розуміє мої почуття, блукаючи чужими вулицями з болем в серці та нерозумінням, як жити далі. У натовпі людей було дуже просто розпізнати переселенців – ми все ж таки відрізняємося від корінних мешканців сумними очима та опущеними плечима.
Але з часом прийшло розуміння того, що від суму та болю краще не стає, стає лише гірше. Як і безліч вимушених переселенців ми почали отримувати гуманітарну допомогу. Саме це стало для мене поштовхом стати корисною для суспільства, для людей, які опинилися в такому ж скрутному становищі, як і моя родина.
Під час канікул було вирішено стати волонтером. Дуже швидко я знайшла пункт фасування гуманітарної допомоги, куди весь час не вистачало людей, які б займалися сортуванням та фасуванням допомоги. Протягом двох місяців я була залучена в благодійній справі. Особливо зігрівав душу той факт, що ми фасуємо допомогу для таких же людей, як і ми. Хтось буде нам вдячний за нашу роботу так само, якою вдячною була і я.
Творіть добро! Не чекайте поки вас попросять! Носіть з гідністю звання ЛЮДИНА!
Коли бахмутяни зустрічають один одного вдалині від дома, обіймаються, мов рідні. Буває, що маленька інформація стає великою справою. То ж підтримуємо один одного, наближаємо Перемогу разом!
Фото та інформація з відкритого доступу у Фейсбуці.
