Проєкт реалізовано КЗК «Бахмутський краєзнавчий музей» за підтримки Центру міської історії Центрально-Східної Європи з метою збереження аудіовізуальної спадщини прифронтових регіонів і тимчасово окупованих територій.
Під час заходу директор музею Ігор Корнацький розповів про розвиток фотографічної справи в Бахмуті, історію місцевих фотоательє та їхній внесок у соціальне й культурне життя міста.
Перші фотоательє в Бахмуті з’явилися на початку 1870-х років. Відтоді фотографія стала важливим свідком міського життя, унікальним способом зберегти пам’ять про людей, події та зміни епох.
У музейній колекції зберігаються роботи бахмутських фотографів і власників ательє — Розалії та Давида Мерейнес, Леона й Ісаака Гриліхесів, Герша-Лейби Бродського, Єфима Львова, Михайла Іцковича, Емануїла Білоцерковського, Лазаря Хадака.
Експонати охоплюють широкий спектр сюжетів: портрети містян і селян, родинні світлини, зображення представників різних професій і суспільних станів. Особливу цінність мають видові знімки зі старими краєвидами Бахмута та його архітектурою. Фотографії 1920-х років передають атмосферу суспільних змін і пошуків нових форм життя в добу революційних перетворень.
Під час презентації також обговорювали долю бахмутських приватних ательє у радянський період, коли фотографічна справа зазнала суттєвих трансформацій, а більшість студій припинили діяльність наприкінці 1920-х років.
Окремо відзначено спільну виставку «Фотографи старовинного Бахмута», що відбулася у Хмельницькому обласному художньому музеї й засвідчила зростаючий інтерес до історії нашого міста.
На ній показали цифрові копії світлин нашого краєзнавчого музею — від другої половини 19 століття й до 1920 років.
-У ті часи таких ательє в Бахмуті працювало близько десятка, у різний час — одні починали роботу, потім припиняли й на їх місце приходили інші. Тобто, це був досить таки розвинений та конкурентний бізнес”, — розповідає в.о директора Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
–Більшість з таких закладів належала євреям — це загальна риса для всієї тодішньої Катеринославської губернії (до якої входив Бахмут). Вона входила до смуги осілості єврейського населення й досі розвиненим було таке дрібне підприємництво.
Водночас сам фотографічний бізнес був доволі рухливим, його можна було переносити — бачимо на прикладі бахмутських фотографів. Хтось із них перемістився з Новомосковська (Самар — нині, ред.), а хтось мав розвинену мережу ательє в інших містах — у Маріуполі, Таганрозі тощо”, — каже в.о директора Бахмутського краєзнавчого музею.
Загалом у колекції представлять сто фотографій — портрети містян та селян, представників різних професій, суспільних станів, дорослих й дітей, а ще родинні групові фото.
“Ці фотографії збиралися впродовж кількох десятиліть, їх вдалося врятувати після початку повномасштабного вторгнення. Зараз вони зберігаються у безпечному місці, а показуємо ми тільки цифрові копії.
Це не вся наша колекція, а лише та, яка достеменно належить до продукції бахмутських фотоательє”, — додав Корнацький.
Візуальна спадщина Донеччини є важливою складовою національної культурної пам’яті, яку необхідно зберігати, вивчати та відкривати для широкої аудиторії.
Робота триває.
Фото: Марія Урбан
Автор: Олена Рибальченко
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
