Історія про те, як одна громада стала домом для іншої
— Дуже вдячний своєму батькові, який допоміг мені визначитися з майбутньою професією, — ділиться випускник Бахмутського Центру профтехосвіти Віталій. — Відверто кажучи, навіть не думав, що тут мене навчать годувати себе та свою родину. Став автослюсарем, працюю і заробляю непогані гроші.
Коли почалася війна, вже думав, що доведеться кидати навчання. Але наше переміщення до Гощі змінило все: освіта навіть вийшла на новий рівень. Ми мали доступ до найсучасніших лабораторій і майстерень.
Гощанська громада дуже підтримала нас, бахмутян, організовуючи виробничі практики, де я й навчився всіх нюансів своєї справи. У гуртожитку жилося супер, і я знайшов нових друзів із Гощі. Ми активно проводили час з місцевими: прибирали парк, рибалили, брали участь у спортивних змаганнях та молодіжних подіях. Навіть сталося так, що я закохався у дівчину з Гощі…
А ще я відкрив для себе Гощанську цукеркову фабрику «ПриГОЩАйся». Ми з друзями купували цукерки у фабричному магазині та дивилися фільми.
Нам пощастило, що ми опинилися саме в Гощі. Думаю, і Гощі пощастило, бо ми принесли з собою частинку себе!
Пошук нового дому
Бахмутський центр професійно-технічної освіти (ЦПТО) — це не просто навчальний заклад, це частина історії квітучого Бахмута. Колись розташовані серед троянд його головний корпус, гуртожиток і майстерні роками були кузнею кадрів, де формувалися майбутні кухарі, електрики, швачки — справжні майстри своєї справи. Центр щороку випускав кваліфікованих робітників, готових до конкуренції на ринку праці.
Та війна зруйнувала спокій. Бахмут опинився в епіцентрі бойових дій, і неможливим там стало не тільки навчання, а й саме життя. Було ухвалене важке, але життєво необхідне рішення — релокувати ЦПТО в безпечніше місце в Україні.
Пошук нового дому для ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» був непростим.
— Я звертався по допомогу до багатьох інстанцій, — розповідає його директор Ігор Гаєвий. — Підтримку знайшов у Гощанського селищного голови Миколи Панчука. Він не просто зацікавився нашим професійно-технічним закладом, а й запевнив у повній підтримці. За допомогою волонтерів та військових ЗСУ нам вдалося вивезти значну кількість матеріалів та обладнання з навчально-практичного центру швейного напрямку, а також кухні-лабораторії та навчального кафе.
Завдяки підтримці Гощанської громади навчальний заклад зміг швидко відновити свою діяльність. Тепер це унікальний осередок підготовки кваліфікованих робітників на Рівненщині. Розташувався він у приміщенні колишньої поліклініки.
— Ми відбудували все з нуля: відремонтували, переналаштували, переобладнали — в тому числі й гуртожиток. Поруч зі мною — заступниці та весь педагогічний колектив. Вони переїхали разом із родинами, і тепер усі працюють тут, підтримуючи спільну справу, — розповідає Ігор Олегович.
Сьогодні Бахмутський центр у Гощі — це вже спільна гордість обох громад. У ньому навчається понад 600 учнів, із них 370 — місцеві. Понад сотня працівників має стабільну роботу, більше половини з них — із Гощі та довколишніх сіл.
Працюють спеціалізовані навчальні станції, кафе, лабораторії, гуртожиток. Тут готують швачок, автослюсарів, мулярів, електрозварювальників, електромонтерів, кухарів, кондитерів. А головне — вчаться жити разом. Разом святкують, разом допомагають ЗСУ, разом створюють затишок.
Учні та майстри з професії «Швачка» активно співпрацюють з підприємцями, виконуючи державні замовлення для Збройних Сил України. Їхніми руками створюється військовий одяг, поясні сумки та портативні ноші для поранених. Крім того, всі разом долучаються до волонтерської діяльності, постійно організовують благодійні акції та донатять на потреби ЗСУ.
Завдяки співпраці з міжнародними організаціями та Гощанською територіальною громадою в січні 2024 року було створено лабораторію з професії «Кухар. Кондитер» і навіть відкрито учнівське кафе. Ігор Олегович з гордістю констатує: «За нашими свіжими булочками та ароматною кавою завжди стоїть черга!»
Розвивається ЦПТО і в технічно-науковому напрямку. 1 травня відбулася знакова подія — відкриття новітнього навчально-практичного центру, орієнтованого на підготовку електрослюсарів та електромонтерів.
За словами Гощанського селищного голови Миколи Панчука, центр електротехнічного напряму є віхою в професійній освіті України. Це не просто заклад, а передовий осередок, що вирізняється сучасним технічним оснащенням та інноваційними методиками. Він готує фахівців, які повністю відповідають потребам сучасного ринку праці, тим самим повертаючи престиж технічних професій.
— Бахмутський центр професійно-технічної освіти став першим закладом такого типу в нашій територіальній громаді. Його учні здобувають робітничі професії, які є основою для відбудови нашої країни, — говорить селищний голова.
Ще один масштабний проєкт — інформаційний центр. Зараз триває набір на спеціальність «Оператор комп’ютерних технологій». Тут навчають не лише бахмутських учнів, а й мешканців Гощанської громади.
Центр розвивається — відкриваються нові спеціальності, лабораторії, сюди запрошують гостей, проводять профорієнтаційні заходи.
У травні 2025 року до Гощі приїхали викладачі історії та географії з усієї Рівненщини. Вони взяли участь у виїзному краєзнавчо-профорієнтаційному семінарі, щоб краще познайомитися з роботою Центру профтехосвіти. Гості побачили сучасні підходи до викладання, дізналися про новітні педагогічні технології та поспілкувалися з місцевими педагогами. Особливо вразила викладачів профорієнтаційна робота — те, як тут допомагають молоді визначитися з майбутньою професією. У наш час це надзвичайно важливо: щоб діти не губилися у виборі, а з упевненістю йшли до своєї справи. Саме завдяки таким ініціативам робітничі спеціальності знову стають затребуваними та шанованими.
У вересні 2024 року молодіжний актив Центру професійно-технічної освіти виступив із благородною ініціативою: у Гощі з’явилося «Місце шани та пам’яті» на честь загиблих захисників Бахмута. Це місце стало осередком скорботи та вшанування пам’яті героїв, які віддали свої життя за свободу України.
Щодня молоді люди приносять сюди живі квіти та долучаються до Всеукраїнської хвилини мовчання. Ця традиція вже стала невід’ємною частиною життя всієї громади. Вона об’єднує людей довкола спільної історії та болю. Так трапилося, що життя багатьох гощанських героїв, на жаль, обірвалося саме під Бахмутом.
Заступниця директора з виховної роботи Ганна Макарова зворушено зазначає, що нині в Гощі б’ється серце Бахмута. Бахмутяни мріяли відтворити хоча б частинку свого рідного міста — і гощанці допомогли їм у цьому.
— Ми дуже хотіли посадити троянди біля нашого навчального закладу, щоб відтворити ту атмосферу, яка була у нас, — розповідає Ганна. — На День міста Бахмут, який ми організували спільно з Управлінням молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, разом із гощанцями ми висадили 100 кущів троянд, переданих Бахмутською міською радою. Приємно, що всі вони прижилися і вже цвітуть.
Навесні цього року студенти Бахмутського центру професійно-технічної освіти створили справжнє весняне диво для Гощанської громади. Вони долучилися до акції «Чисте довкілля» та взялися за оновлення зупинки громадського транспорту на Воскодавському повороті, перетворивши її із сірої буденності на яскраву квітучу локацію.
— Спочатку до справи взялися хлопці — зварники та слюсарі. Вони зібрали сміття, обрізали гілки, які затуляли світло, вивезли непотріб і, зрештою, пофарбували зупинку в білий колір — як чисте полотно. Наступного дня ми вже працювали над ескізом малюнка, — розповідає бахмутянка Вікторія, яка була серед ініціаторів. — Над розписом, мов справжні художниці, чаклували дівчата разом із викладачкою. Вони створили ескіз, підібрали відтінки фарб, щоб маки виглядали об’ємними й живими — немов справжні. А ще додали частинку своєї душі.
— Я все життя прожила в Гощі, бачила різне, — ділиться враженнями пані Олена, — але те, що зробили наші нові сусіди — студенти з Бахмута, — розтопило наші серця. Ніби весна прийшла разом із цими дітьми. Здалося, що кожен мак — це їхня історія. Про втрату дому, про страх і надію. Бо треба мати велике серце, щоб замість смутку нести людям красу. Я стояла й плакала — не ховаючись. Вони не просто тут живуть — вони вже наші.
— Коли на початку повномасштабної війни до нас приїхали бахмутяни, серце стискалося від болю, — підтверджує слова землячки гощанка Катерина Миколаївна. — Вони втратили все: дім, роботу, звичне життя. Але не втратили людяності. Наші сини зараз на фронті відстоюють свободу України. А студенти разом із викладачами готують смаколики й передають їх захисникам на передову. Це дуже зворушливо. Мені онука розповідала — вона тут вчиться, майбутня кондитерка.
З появою Бахмутського училища в Гощі наше життя наповнилося новими спільними подіями й емоціями. Коли Бахмут відзначав свій День народження, ми щиро доєдналися до святкування. А на День громади Гощі бахмутяни віддячили незабутнім подарунком: влаштували концерт із виступами талановитих артистів із Бахмута та здивували кулінарними шедеврами. Тут уміють створювати справжні свята — такі, на які збирається вся Гоща!
Інтегруватися в нову громаду — справа нелегка. Про це відверто говорить Ігор Гаєвий. Але, як він наголошує, коли є команда однодумців, потужна підтримка приймаючої громади та сучасна, енергійна молодь — усе обов’язково вдається.
Наприкінці травня Ігор Гаєвий отримав високу нагороду — Диплом лауреата Премії Верховної Ради України та відповідний нагрудний знак. Ця відзнака стала визнанням того, що колектив ДНЗ «Бахмутський центр професійно-технічної освіти» не лише зміг організувати свою роботу в нових умовах, а й продовжує успішно розвиватися попри війну та важкі часи.
А загалом, історія Бахмутського ЦПТО в Гощі — це не просто про освіту. Це про те, як спільна біда гуртує. Про те, що справжня громада — це не межі на карті, а люди, які простягають руку допомоги, тримають одне одного в біді та не ділять на «своїх» і «чужих». Тепер Бахмут і Гоща — це вже не дві окремі історії, а одна. І вони пишуть її разом.
Олександра Мирна.
Фото — Бахмутський ЦПТО.
