Моторошно навіть уявити горе рідних наших загиблих героїв. А якщо навіть тіло не знайдене?..
«Важка неділя…. Але продуктивна по пошуку… не було навіть часу відповісти по месенджеру… Постійно в пошуках. То сніг то дощі, багнюка,крига, все зразу… Але такі погодні умови найблагоприємні для пошуків, бо нема ворожих дронів, які постійно літають в ясну погоду. Артилерія б’є постійно, та найстрашніше це коптери.
Пройшли обміни тіл . Це добре, бо ще повернули хлопців додому. А на фронті не питають вже чому збираємо ще РФівців?! Бо вже знають що це допоможе повернути до рідного дому наших хлопців і дівчат. Це один з факторів. Їх багато, а головніший – людяність, бо ми Українці!»
Ці слова написав на своїй сторінці у Фейсбук керівник пошукового загону Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олексій Юков. Олексій – саме та людина, яка займається пошуком загиблих, у тому числі і під Бахмутом, щоб упокоїти їх душі та повернути додому. Така необхідна і така емоційно надскладна робота.
Ми десь пропали під Бахмутом…
В одному із своїх постів Олексій написав:
«СЛОВА ВИЛИЛИСЬ В ОДНУ ХВИЛИНУ І ЗРАЗУ НАПИСАВ ЦЕЙ ПОСТ!!!
Ми десь пропали під Бахмутом,
Затягнуті війни Хамутом
Тіла покинула душа.
…То сил нема, щоб нам піднятись
Разом з братами воз’єднатись
В пекельному тому бою.
Ми тут приковані кайданом
До тлінних тіл в великих ранах
І знаємо, по нас прийдуть…
Пошуковці вірять у містику
Олексій розповів Радіо Свобода, що під час пошукової робити його команду постійно супроводжують «містичні знаки»: метелики, комахи, птахи. І в цьому, міркує пошуковець, є закономірність. Адже часто просто посеред лісу чи розбитого села на місцях, де перебувають останки, з’являються різні тварини, які зовсім не бояться людей.
Наприклад, у селі Довгеньке на Харківщині пошуковці три дні копали підвал у пошуках тіла українського бійця. І не могли його знайти. На допомогу прийшов кіт.
«Кіт ходив постійно, по одному місцю, ходив і сідав там. І там наче й не було підвалу. А кіт: няв і няв, няв і няв. Ми там три дні працювали, викопували цей підвал. І кіт одного дня, вночі, заліз мені на плече, почав ходити туди-сюди і нявкати. І він знову стрибав на одне й те місце. Тоді хлопці прибрали там землю і наштовхнулися на рештки. Після цього кіт пішов. Я вважаю, що це була душа бійця».
Той самий кіт
Іншого разу, під час евакуації решток бійця армії Росії, з’явився ворон: він голосно каркав і вказував на напрямок. Юков пішов за птахом і просто посеред лісу, де не було ні окопів, ні воронок, знайшов тіло ще одного росіянина.
«А ворон сів на сусіднє дерево, – і каркає. І я подумав: душа прийшла, і хоче повернутися додому», – серйозно каже пошуковець…
Бахмут, приєднуйся!
Те, що робить Олексій Юков та його команда, – свята справа. Не забудемо жодного героя! Просимо вас, бахмутяни, долучитися і додати в коментарях фото тих наших земляків, незламних і нескорених героїв, що полягли за рідну землю! Хай вся країна знає їх імена!
