Сьогодні основною метою Бахмутського краєзнавчого музею в умовах воєнного часу є порятунок, фіксація та збереження музейного фонду, а також документування сучасної історії руйнування та стійкості міста. Музей переорієнтований на цифрову роботу, збереження спадщини в евакуації та підготовку до майбутнього відновлення. Про перипетії його евакуації та функціонування поза домом у нашій бесіді з директором музею Ігорем Корнацьким.
Початок евакуації
Евакуація Бахмутського краєзнавчого музею тривала з моменту початку повномасштабного вторгнення до весни 2023 року, практично до повної окупації міста, під керівництвом та за допомогою Бахмутської МВА, Управління культури Бахмутської міської ради та Управління культури та туризму Донецької ОДА. Головну допомогу транспортом та пакувальними матеріалами надала громадська організація “Музей відкрито на ремонт” (керівник Леонід Марущак).
За обліковими документами, на початок 2022 року у музеї було близько 17 тисяч експонатів основного фонду та близько 25 тисяч предметів науково-допоміжного фонду.
Навесні – влітку 2022 року підготовкою експонатів та їх подальшим транспортуванням у безпечні регіони займалися дванадцять співробітників музею під керівництвом Олени Смирнової, яка на той час була директором музею. Особлива увага приділялася документальним фондам, які вдалося вивезти практично повністю.
— Обстановка у місті була небезпечною, — згадує ті трагічні місяці Ігор Корнацький. — Постійні, безперервні обстріли. Співробітникам важко було діставатися музею. Коли перестали ходити тролейбуси, люди замовляли таксі або йшли пішки через половину міста, ризикуючи життям. Проте всі дружно виходили на роботу, займалися упаковкою музейних експонатів та подальшою евакуацією. Найбільш цінні предмети переносили до підвалу, де було організовано цілодобову охорону. Розбиті вікна зашивали щитами, а тріщини в даху задували піною.
27 доріг крізь війну
Більшість деталей процесу евакуації поки що не підлягають розголошенню, працівники музеїв зобов’язалися утримуватись від згадування цієї інформації, зокрема, й на запити ЗМІ. Але в мережі Інтернет вже поширилися деякі спогади безпосередніх учасників подій, за якими ми й продовжимо нашу розповідь.
Наприкінці 2022 року евакуацію музейних експонатів продовжили волонтери за підтримки бійців 103-ї бригади територіальної оборони та місцевої поліції. До того часу через бої, що посилилися, практично всі співробітники музею змушені були покинути місто. Проте евакуація музейних експонатів на цьому не зупинилася. Продовжив її Леонід Марущак, волонтер, смілива й цілеспрямована людина. Про свою роботу щодо порятунку експонатів Бахмутського музею він розповів в одному з інтерв’ю українським ЗМІ.
Леонід 27 разів приїжджав до музею. За його словами, вперше він потрапив туди у грудні 2022 року. Ключі від музею співробітники закопали у фарфоровій скриньці під ялинкою. Головний зберігач фондів, яка залишилася в місті, не наважилася їхати до музею через російські ДРГ, обстріли та мародерів, але намалювала йому схему із зазначенням місця закладки. А далі все було схоже на детектив.
Під’їхавши до музею, Леонід спробував спиляти замок на брамі. Цим він злякав групу мародерів, що засіла у будівлі. Довелося їхати за поліцейськими. Поки ті шукали мародерів, він зміг відчинити ворота та заїхати на територію музею. Відкопав ключ і з великими труднощами відчинив двері.
Підвал, де зберігалися експонати, було відкрито. Мабуть, мародери не встигли закрити його при втечі.
Виносити експонати допомагали поліцейські. Перед виїздом із міста Леонід із колегами потрапив під артобстріл, який вони перечекали у підвалі поліції.
Навесні 2023 року Марущак вивіз з музею частину експонатів, що там залишилися, крім кам’яної статуї лева XIII – XIV століття.
Востаннє він поїхав до міста один. Підвезли військові, з ними ж евакуював того самого лева. Коли виїжджали на дорогу, у машину щось влучило і вибуховою хвилею всіх викинуло на землю. Прийшовши до тями, Леонід з військовими наздогнав машину, яка котилася схилом, і вони доїхали до поліцейського відділення, щоб задокументувати евакуацію статуї.
Збережена спадщина
Врятовані експонати Бахмутського краєзнавчого музею сьогодні стали основою кількох пересувних та стаціонарних виставок у найбільших містах України та за кордоном. Оскільки музейні фонди наразі перебувають у безпечних сховищах, робота з ними ведеться у форматі тематичних проєктів.
Звісно, збереження експонатів музею — у пріоритеті. Однак, без відповідального професійного колективу цього зробити неможливо. Ігор Корнацький зазначає, що кістяк колективу музею переважно збережений, незважаючи на те, що кількість працівників скоротилася приблизно наполовину. Були болісні розставання з колегами. Поступово доводилося скорочувати технічних працівників, оскільки не стало будівлі музею, немає постійно діючої експозиції. Але були й придбання. До колективу влилися нові працівники. Сьогодні у музеї працює дев’ять співробітників.
На жаль, були й непоправні втрати. Мистецтвознавець Євгенія Борисівна Дяконова померла у лютому 2023 року під час запеклих боїв за Бахмут, а навересні 2023 року пішла з життя директор музею Олена Анатоліївна Смирнова, яка перебувала на лікуванні за кордоном.
У новій реальності
Музей, як і раніше, веде виставкову роботу як офлайн, так і онлайн. Оскільки неможливо використати справжні експонати, то доводиться використовувати для виставок цифрові копії та матеріали, передані до музею на тимчасове зберігання.
Перша така виставка відбулася в Києві у травні 2023 року. На ній було представлено фотокопії дореволюційних поштових листівок із фондів музею і презентовано новий тираж книги старшого наукового співробітника музею Григорія Соколовського «Історія міста, складена з цегли». А влітку – восени 2023 року у Києві, Харкові, Дніпрі, Хмельницькому проходила міні-виставка картин бахмутської художниці Катерини Руденко «Бахмут. Не віддамо!». Виставка складалася з диптихів, на яких було зображено «місто миру» та «місто війни». Також на виставках були представлені старовинні фото Бахмута, автентичні предмети та сувеніри, що підкреслюють творчість та талант мешканців міста.
Влітку 2024 року у Хмельницькому відбулася виставка Наталії Михальченко, авторки багатьох художніх, краєзнавчих проектів. Це була реалізація проекту: «Перетини, або давайте зустрінемося на…» за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Ізоляція». Метою проекту було знаходження точок перетину між релокованими та приймаючими громадами. На ній були представлені копії картин із фондів музею: роботи Сергія Садчикова, Віктора Дементьєва, Миколи Єремки, Ігоря Бутиріна, а також оригінальні твори з колекції Хмельницького обласного художнього музею та авторські колажі.
Наприкінці 2024 – початку 2025-го року там же, в Хмельницькому, демонструвалася виставка «Фотографи старовинного Бахмута». Це була велика добірка цифрових копій старовинних світлин із колекції музею: та видових листівок Бахмута початку ХХ століття — продукція бахмутських фотоательє, які діяли в Артемівську до революції 1917 року і потім недовгий час до початку 1930-х років. Фотографії були оцифровані за підтримки львівського Центру міської історії.
У Києві та інших містах відбулася виставка «В обіймах світла», де демонструвалися цифрові копії жіночих портретів з колекції музею. Нарешті, восени 2025 року у Києві, Полтаві, Кропивницькому та інших містах з успіхом демонструвалися графічні роботи Сергія Садчикова з серії «Старовинний Бахмут». Крім того, на сторінці музею у Фейсбуці регулярно розміщуються виставки картин та ікон із зібрання музею.
-Ми намагаємося знайомити широку аудиторію з нашою колекцією, — каже Ігор Аркадійович, — щоб вона працювала, незважаючи на те, що сьогодні згорнута, передана на зберігання до місць, визначених Міністерством культури України. Беремо участь у різних проєктах оцифрування, діджиталізації, щоб мати можливість представити нашу колекцію аудиторії.
У Бахмуті музей регулярно проводив уроки, лекції та інші заходи у навчальних закладах міста. В умовах евакуації ця ділянка роботи теж не забута, хоча й суттєво змінилися умови їх проведення.
— Наші навчальні заклади працюють онлайн та знаходяться у різних містах, — продовжує директор, — тому спілкування з ними у вигляді лекцій, уроків, масових заходів також проводимо онлайн. Насамперед, продовжуємо співпрацю з бахмутськими школами. 2025 року до Дня міста було проведено єдиний урок «Літопис непокореного міста». Крім того, проводимо спільні заходи із Горлівським інститутом іноземних мов, присвячені пам’ятним датам чи актуальним темам сучасної війни.
—Попри втрату рідної будівлі та відсутність постійної експозиції, Бахмутський краєзнавчий музей продовжує жити й працювати, — зазначає начальниця Управління культури Бахмутської міської ради Ірина Булгакова. – Його співробітники зберігають не лише експонати, а й пам’ять про місто, його людей і події, що назавжди увійшли в історію України. Сьогодні музей існує в евакуації, у цифровому форматі, у виставках та освітніх проєктах, але головна його мета залишається незмінною — зберегти спадщину Бахмута для майбутніх поколінь. Рано чи пізно настане час відбудови міста, врятовані експонати та зібрані свідчення стануть основою для нового життя музею — як символу пам’яті, стійкості та незламності бахмутської громади.
Віктор Гриненко.
Матеріал підготовано у співпраці з Управлінням культури Бахмутської міської ради. Фото надані Бахмутським краєзнавчим музеєм.
