Війна не тільки розкидала нас по світу, але й змусила змінити ритм життя, професію, звички…
Коли я побачив у соціальних мережах світлини Костянтина Лісняка, спочатку не повірив своїм очам. Протоієрей, настоятель Свято-Преображенського храму міста Соледар був одягнений не у рясу, а в медичний костюм. Що могло трапиться, та чому мій духовник, котрому я сповідався, тепер займається лікувальною справою. Про це я й спитав у нього. Тепер я почув сповідь отця Костянтина…
– Де вас застала війна?
– Рано вранці 24-го лютого 2022 року мені подзвонив мій близький друг. То було як грім серед ясного неба. Напередодні багато говорили про можливу агресію з боку росії, але ніхто в це не вірив. Виявилося, марно.
Пізніше трасою пішли колони машин біженців з Бахмута, адже ми не мали досвіду війни такого масштабу. А ще була невиправдана надія, що нас це лихо не торкнеться.
Коли розпочалися перші обстріли центру міста і наш мер оголосив евакуацію мирного населення, я вивіз свою родину до Дніпропетровської області. Найважче було переконати літніх батьків, що в цьому є крайня потреба. Потім я ще кілька разів приїжджав по речі. Востаннє був удома 13 червня 2022 року.
– Чи знаєте, що з вашим житлом?
– На сьогодні відомо точно, що квартира брата згоріла, а мій будинок та будинок моїх батьків, швидше за все, зруйновані, тому, що ми жили в східному мікрорайоні міста Бахмут (Забахмутка).
– Що сталося зі Свято-Преображенським храмом?
– Щодо храму та церковної служби, то останнє богослужіння ми з парафіянами відслужили на свято П’ятдесятниці, 12 червня. Служба проходила під “акомпанемент” пострілів танка та мінометів. Після закінчення служби, поряд із храмом загинула жінка. Пізніше загинула наша парафіянка, і далі пішло нестримно. Тоді мною як настоятелем храму було прийнято рішення: для збереження здоров’я та життя парафіян припинити служби та закликати всіх соледарців евакуюватися! Тим більше, що до цього вже давно закликала міська адміністрація.
Головні святині храму нам вдалося вивезти до Часового Яру. Стан храму на сьогоднішній день плачевний. Зруйнований купол, пробиті наскрізь стіни, знищено іконостас та церковне начиння. Але стіни стоять! Це вселяє надію, бо багато храмів просто знищені вщент.
Мої дії як священника керівництво Горлівської єпархії оцінило як самоуправство та порушення присяги. Митрополит Митрофан своїм указом заборонив мене у служінні та звільнив поза штат. Я неодноразово просив його відпустити мене до іншої єпархії, але не був почутий. Я не визнаю себе винним, а скоріше, навпаки, вважаю, що своїми діями зберіг життя багатьом своїм парафіянам. Бог нас розсудить.
Такий стан речей спонукав мене одягти медичну форму.
– Чи є у вас медична освіта?
– Медичну освіту я отримав ще до закінчення семінарії, так що медична форма, образно висловлюючись, завжди була під моєю рясою. В мирний час мені часто доводилося консультувати парафіян з медичних питань.
– Де ви працюєте та ким? Чи пам’ятаєте свій перший робочий день поза храмом?
– Влаштувався на роботу до приватної клініки у Дніпрі. Займаюся лікуванням хвороб спини – грижі, протрузії, міофасціальний синдром тощо. Коли перший день вийшов на роботу, на мене чекав приємний сюрприз. У масажному кабінеті стояла іконка Святителя Луки Кримського Сповідника. На душі була радість та спокій. Працюю з благословення нашого святого та великого хірурга. Його наукові праці актуальні й досі. Тож вірю та сподіваюся його молитвами повернутися до священства. Все в Божих руках. Господь краще знає, де мені зараз треба бути. І як сказав мій друг, на цьому шляху можна бути ближчим до Бога, ніж на деяких освячених позиціях.
– Про що ви жалкуєте та про що мрієте?
– Шкода, що недооцінив усієї серйозності цієї війни. Але це нормально, для людей, які не мають відповідного досвіду. Я мрію лише про якнайшвидший мир у нашій країні! Все інше додасться. Людське життя – це величезна цінність. Кожна людина заслуговує бути щасливою. Про це молюся кожного дня та сподіваюся на Божу милість!
Записав Віктор ЗБРАТИМ.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Сначала ты молишься за здоровье аппалченцев, а потом , почему-то город разрушен