NAVKA – сучасна українська співачка, палко закохана в рідну мову та українські пісні, що наповнюють серця любов’ю. Вона нібито кидає виклик світу – слухайте українське та надихайтеся! Її виконання цих пісень не може залишити байдужим. Ось послухайте хоча б це. «Цвіте терен».
Ми зустрілися випадково. На заході Одеського осередку НСЖУ. Коли українська зірка дізналася, що я з Бахмута, сказала: «Я знаю там одного хлопця». «Роман Зуб», – хором виголосили ми, добряче здивувавши присутню при цьому шановну публіку.
Передісторія
4 травня цього року в газеті «Вперед» вийшов матеріал «Бахмутянин Роман плете прикраси з бісеру. Гроші з їх продажу у Німеччині допомагають нашим військовим».
Хтось іде добровільно захищати Україну, хтось донатить на закупівлю автівок для військових, а хтось працює у тилу, будує укріплення, в’яже маскувальні сітки або…
Спочатку, ще взимку, бахмутянин Роман Зуб робив свічки. А коли потеплішало і це стало неактуальним, почав плести жіночі прикраси з бісеру.
«Побачив якось кліп української співачки NAVKA, де вона була з герданом на шиї, – розказав нам тоді Роман. – Написав їй у Facebook, запропонував подарувати щось зі своїх прикрас та й відправив їй кілька герданів. Коли поперли орки і вона евакуювалась у Німеччину, сама мені написала і попросила прислати гердани, щоб вона могла їх там продати і купити щось для ЗСУ. Тож я вже рік плету та відправляю їй ці українські прикраси. NAVKA проводить ярмарки, продає їх з етнічним українським вбранням. З продажу трохи грошей присилає мені, щоб міг купувати матеріал, а вилучені кошти йдуть на автівки для військових, гуманітарну допомогу мешканцям прифронтових міст: ліки, одяг, іграшки для дітей, гігієнічні засоби. Намагаюсь таким чином допомогти та наблизити Перемогу».
Неважко здогадатись, що тією зіркою, з якою мені пощастило зустрітися в Одесі, і була NAVKA.
Чому Навка і чому Одеса?
Скориставшись нагодою, я задала співачці декілька питань.
– Завдяки Лесі Українці та її “Лісовій пісні” всі знають Мавку. А чому ви вибрали таке незвичайне ім’я?
-Я з Буковини, а на Буковині це одне і те ж.
-А яке ваше справжнє ім’я?
-Я Марина. Колись навіть була Мариною Іванівною (сміється). У часи мого директорства у департаменті суспільних комунікацій облдержадміністрації. Це було після революції, ще у 2014-2015 роках.
-Я знаю, що ви зараз здебільшого знаходитесь у Німеччині, там даєте концерти, збираєте гроші на волонтерську діяльність, звідти доправляєте автомобілі та інші необхідні українським військовим речі. Як опинились в Одесі?
-Останні три місяці, якщо брати відсотково, то я на Одещині. Тому що два місяці був препродакшн. Частина команди сюди вже приїхала, і наступного тижня вже починається безпосередньо продакшен нашого проєкту.
-Що ви знімаєте?
-Ми знімаємо мюзикл. В його основі козацька легенда про коваля і меч Перемоги. Це легенда про те, що колись давно коваль викував шість шабель і ті шаблі розійшлися між найзвитяжнішими козаками, побачили вони багато трагедій і перемог. Так от, якщо ці мечі знову зібрати докупи, то з них можна викувати меч Перемоги. І тоді Україна остаточно переможе.
То буде великий гріх на нашому поколінні…
-Якщо це мюзикл, то там буде багато пісень. Яких саме?
-В цей мюзикл ввійдуть здебільшого історичні пісні козацького періоду. У мене вже був успішний досвід з козацькою піснею «Засвіт встали козаченьки», вона була частиною проєкту «Україна в піснях». Тоді це ще не було мейнстрімом, практично ніхто не обробляв народні пісні, як зараз, після вторгнення росії. Причина сумна, але добре, що люди згадують українську пісню. Вони передавалися століттями, а деякі навіть тисячоліттями, від дідів-прадідів. І якщо на нашому поколінні вони загубляться, то буде великий гріх. Я колись відчула на собі цю відповідальність і свою місію – закохувати дітей в українську пісню, щоб не думали вони, що це для стареньких.
Навіть якесь роздвоєння особистості відчула. Є у мене пісня «Татанці», у неї зараз 20 мільйонів переглядів, по всій Україні її переспівують та перетанцьовують. Я й подумала, якщо вони такі фанати, будемо їм завдяки «Татанцям» прищипувати любов до української пісні.
-Не важко здогадатись, що головна роль у мюзиклі ваша. Кого ви граєте?
-Так. Героїню звати Пісня. І оскільки я вважаю, що пісня та культура – це теж герої в боротьбі за націю, то в сценарії я прописувала все, що люблю. Там буде і згадка про пласт, куди приїдуть козаки, буде лірник, не фейковий, не актор, а справжній, який береже козачу славу України.
Це така собі українська козацька тусовка. Частина з цих людей воює. Вони спеціально приїдуть сюди, на Одещину, бо вони розуміють, хто, якщо не ми, повинні творити історію і залишати щось після себе.
– Коли очікується вихід мюзикла, коли ми його побачимо?
-Я би сказала, але я боюся. Це ж кіно. Коли чують, що ми розпочали в серпні предпродакшн і зараз вже знімаємо, дивуються: а що так можна було? Бо фільми можуть зніматися роками.
Пісні я обрала ще до вторгнення, потім був майже рік паузи. Оскільки ми знімаємо в Україні, ще й на Одещині, а ще й на Херсонщині, де вже й під обстріли попадали, то я розумію, що життя – хитра штука. Може бути так: раз (клацає пальцями – ред.) і нема. І тебе нема, і твоїх ідей нема, і твоїх напрацювань нема…
До зустрічі в Бахмуті!
-Я дуже сподіваюсь, що все буде добре, і ми з вами побачимось у Бахмуті, коли його відбудують. Це буде красиве сучасне місто, туди будуть приїжджати туристи. І ми з вами там обов’язково зустрінемося. І з вами, і з Романом Зубом, і з іншими бахмутянами…
-Ви це говорите, а в мене аж мурашки. Для мене це як Майдан. Якщо людина каже, що вона з Майдану, я розумію, що це приблизно мій світогляд. І зараз таке саме: тут тобі протягнули руку, тут ти протягнув руку. І коли ми зберемося в Бахмуті, це буде реальне коло своїх, хай це пафосно прозвучить, – братів і сестер.
Романе, якщо ти це читаєш, знай, шо у кожній автівці, які я доправляю в Україну для наших військових, у паливі для них, в інших речах, які вони зараз потребують, є частка твоїх герданів, частка тебе. Я дуже сподіваюсь, що ми з тобою зустрінемось…
-Ви ніколи не були в Бахмуті. Як ви гадаєте, яким він буде. Яким би ви хотіли його побачити, коли туди потрапите?
-Я б навіть сказала, що я б хотіла його почути, почути як сміються діти. І у тому мюзиклі, який ми зараз знімаємо, цільовою аудиторією будуть діти. Тому що на дорослих ми вже глобально не повпливаємо , і Україна за кліком не зміниться. А от якими ми виховаємо дітей, такою й буде Україна. Я страшенно вірю, що діти зроблять Україну прекрасною. І в Бахмуті буде чути дитячий сміх, буде багато квітів, молодих дерев, бо старих там вже немає. Все буде продумано та комфортно. Але перше, що там буде, це сміх. Його буде видно і його буде чути…
Світлана Овчаренко. Фото авторки.
P.S. Коли я зв’язалася з Романом Зубом і розповіла йому про зустріч з NAVKою, він скромно відповів: «Навка крута. Набагато крутіша за мене. І в Бахмуті багато людей, крутіших за мене». Отакі вони, наші герої…
Читайте також Чому NAVKA записала відео для простого бахмутського хлопця Романа Зуба
