Як бахмутянка стала першою жителькою Чудо-містечка від американського мільярдера
– Народилася я під час Другої Світової війни, – розповідає бахмутянка Галина Петрівна, – але померти під час теперішньої війни не хочу та й не маю права. Чекаю на нашу Перемогу!
Галині Петрівні понад 80 років. Все свідоме життя вона працювала у сфері громадського харчування. Це стало в нагоді в часи пекельної війни в Бахмуті.
Бігла, озиралася та молилася…
– Майже пів року я ходила пішки до їдальні Олени Федоряки, – згадує пенсіонерка, – втрьох ми працювали заради наших військових. Крамниці на той час були вже зачинені, а харчуватися хлопцям десь треба було. Тому Олена Петрівна запросила мене на допомогу. Я прокидалася о четвертій ранку, через все місто, часто під обстрілами, бігла до їдальні. Бігла, озиралася та молилася…
Моя місія полягала в тому, щоб прибратися, накрити столи, начистити овочів для приготування страв та підбадьорити, мов матуся, тих, хто боронив наш Бахмут. Наші герої були дуже вдячні, що могли поїсти гаряченького, скуштувати домашніх страв.
Коли майже знищений Бахмут почав гудіти від болю, а в моєму будинку вже не було ні вікон, ні дверей, а я залишилася одна на вулиці, вирішила евакуюватися.
Помилася, виспалася, наїлася…
Дякувати добрим людям, 30 вересня 2022 року вони вивезли мене до Київської області. В чому стояла, в тому й поїхала…
Добралася я до Броварів. Рідня допомогла орендувати кімнату у квартирі. Там я почала приходити до тями. Помилася, виспалася, наїлася… Бо вдома сиділа в темряві, голодна та холодна. Жила я з незнайомими людьми цілий рік.
Потім доля занесла мене до шелтора, котрий відкрили поляки. Там у мене було лише ліжко…
Чудо-містечко на Київщині
– Одного разу до нас завітали волонтери та розповіли про Чудо-містечко на Київщині у селі Колонщина, інвестором якого став американський благодійник Делл Лой Хенсен. Від початку повномасштабного вторгнення він допомагає постраждалим українцям.
Я дізналася, що благодійник побудував котеджне містечко для літніх людей, що втратили житло внаслідок війни. Тож квартири безоплатно надають переселенцям з окупованих територій і зони бойових дій.
Вирішила попитати долю, щоб стати мешканкою Чудо-містечка. Щоб отримати житло, треба було заповнити спеціальні анкети, розповісти свою життєву історію. Потім заявки аналізувала комісія, що складалася з представників в Україні та у США.
Я познайомилася з волонтеркою, працівницею фонду «Місія Хенсена в Україні» Олександрою Кондрашевою. Головна ідея фонду – відбудова будинків та повернення надії…
Було дуже приємно, коли доброзичлива Олександра, дізнавшись про стан моєї душі, обняла мене та сказала: «Галино Петрівно, ми будемо з вами жити…»
Першою отримала ключі
– 20 вересня 2023 року я отримала ключі від американського благодійника в Чудо-містечку та стала першою жителькою будинку.
Пам’ятаю, як це було. Делл Лой, 71-річний меценат, дуже відкритий до людей, простий та добрий, особисто зустрічався з нами та розповідав, що він – така сама людина, як і ми, хоче підтримати жертв війни та зробити добру справу. Було багато журналістів не тільки з нашої країни, а й з Італії, Франції, Америки. Я їм розповідала про те, як мені жилося у Бахмуті до та під час війни.
Нещодавно до нас завітав представник мільярдера із США. Побачив мене, коли я поверталася із прогулянки, кожного дня проходжу 5 кілометрів, розставив свої руки та радіє: «Галина! Герой! Бахмут»! Обійняв мене, мов рідну.
90 відсотків людей із Бахмутського району
– Скільки мешканців у Чудо-містечку та чи є серед них бахмутяни?
– 90 відсотків людей – із Бахмутського району, а ще із Маріуполя, Запорізької та Херсонської областей. У нас з ними одне лихо: ми залишилися голими та босими у своєму віці…
Будинки розташовані на околиці села, дуже красива природа. Наша територія огороджена залізним парканом. У містечку проживає понад 160 людей. Є будинки для родин, в них дві кімнати, є на два хазяїна, там окремі кімнати розділені коридором. Містечко працює на електриці, будинки опалюються конвекторами. Дуже тепло. Комунальні послуги сплачувати не потрібно. За нас це робить американець Делл Лой Хенсен. Наші кімнати сучасні, з меблями, посудом, постіллю.
Мені подобається телевізор, дуже гарний кондиціонер, мікрохвильова піч та інші зручності. Коли я заселилася у будинок, Олександра Кондрашева потурбувалася про те, щоб у мене був одяг. Волонтери із Польщі надіслали для мене спортивний костюм, шубу, куртку, тощо.
– Як ви дістаєтеся до міста?
– Чудо-містечко розташоване за кілька кілометрів від центру Колонщини. Мені йти пішки близько години. Приїжджає безплатний автобус, щоб ми могли дістатися у магазин, банк чи зʼїздити у місто. Транспорт курсує за розкладом, декілька днів на тиждень. Приїзджають до нас й автокрамниці, пропонують різний товар. Але він дорожче, ніж у звичайних крамницях.
Ми отримуємо свої пенсії та поки що виплати ВПО. За можливістю, гуманітарку в Центрі підтримки бахмутян. Харчуємося самостійно, електроплита гарна, можна готувати все, що душа забажає.
Тут водонапірна башта, воду пити можна навіть з-під крана, також є власні свердловини.
Закохалася у скандинавську ходьбу
– Як організовано ваше дозвілля?
– У нас працює бібліотека, я багато читаю. Психологи із різних організацій проводять з нами заняття. У сусідньому селі є стадіон, я закохалася у скандинавську ходьбу. До нас приїжджають лікарі-волонтери, які проводять огляди та надають допомогу.
Також незабаром тут відкриють кінотеатр, будуть надавати медичні послуги. Зараз будують укриття.
Збираємося із земляками, згадуємо, як працювали у Бахмуті, мріємо, що повернемося, приведемо до ладу свої гніздечка…
Чудо-містечко для нас, мов друге дихання, рятувальний круг, що об’єднав літніх людей з однією проблемою.
Дякуємо всім, хто піклується про нас, дає надію на майбутнє!
Місце світла і добра
А ось, що про Чудо-містечко написано на офіційній сторінці у соціальних мережах.
«… Місце світла і добра. Спокою та відпочинку. Місце радості та позитивних моментів. Місце сили та – початок нового життя.
Вони не потрапили у казку, але усього лише відчули себе у безпеці. Над головами так само інколи пролітають ракети та ворожі дрони, але під ногами своя земля, а навколо – стіни теплого та комфортного житла.
Чудо-містечко є прикладом для наслідування. Інвестор проєкту, американський благодійник Делл Лой Хенсен, разом із командою фонду «До України з любов’ю», прагнув створити оазиз спокою та зцілення саме для людей літнього віку. Саме вони як ніхто потребують підтримки у країні, що знаходиться в стані війни. І йому це вдалося».
Записала Олександра МИРНА.
