Багато бахмутян висловлює свій сум за рідним містом у віршах. Дехто надсилає ці вірші нам. В них – біль та відчай. Ці рядки написані Любов`ю Кравченко, пенсіонеркою, бахмутянкою. Не судіть їх надто суворо, прийміть як відчайдушний крик душі.
ХАЙ ЖИВЕ МІЙ РІДНИЙ БАХМУТ…
Мене там немає, та душею я тут.
Палає Бахмут мій: пил, смердь там та бруд.
Вітер несе їдкий запах отрут.
Вороже, покайся – й прийми наш осуд!
Бахмут у війні, як гаряче тут!
Нам швидше б звільнитись від ворога пут!
Тут свято у хлопців – гримить салют.
Ворог відбитий! Тримайся, Бахмут!
Хай більше не буде тут жаху та смут!
Хай розквітає наш красень – Бахмут!
