Бахмутянка Валентина народилася 1941 року під час Другої світової війни. Згодом жінці також довелося тікати від війни в Чечні, а з 2014 року – жити поруч із війною на Донбасі.
Валентина розповіла, що з початком війни на сході України залишалася в Бахмуті, приймала переселенців із сусідніх міст і допомагала їм.
“До нас із Горлівки, Попасної приїжджали. Ми до себе пускали людей, годували, надавали житло, постіль – усе. За квартиру ми не брали грошей, нічого абсолютно. Бо в такий час не можна брати”, – пригадала жінка.
24 лютого 2022 року в місті пролунали вибухи, ідеться в історії з колекції музею. Навесні на вулиці Валентини російські обстріли зруйнували два будинки, загинули люди.
“Найстрашніше – чути вибухи. Ось цей звук лякав неймовірно. Навіть зараз згадую – здригаюся. Це вже третя війна в моєму житті”, – сказала Валентина.
За її словами, вона не планувала виїжджати з міста, бо не хотіла залишати житло й родичів. Валентина пригадує, що тоді місцеві жителі були певні, що війна не буде тривалою й зовсім скоро завершиться. Коли російські агресори почали заходити в Бахмут, стало зрозуміло, що залишатися більше не можна. Сусіди допомогли жінці виїхати в Полтаву.
“У мене було пів години на збори. Сумочку взяла, і все. Усе нажите залишила. Ми виїхали 12 травня 2022 року. З того часу додому так і не повернулася”, – розповіла Валентина.
Зараз вона живе в гуртожитку й каже, що чекає, коли завершиться війна, щоб повернутися в український Бахмут.
Джерело: Музей “Голоси Мирних” Фонду Ріната Ахметова
