Народився Вячеслав Гончаренко в Бахмуті, навчався у школах № 12 та № 10 – у класах з українською мовою навчання. Закінчив Бахмутський фаховий коледж транспортної інфраструктури, отримавши фах електромеханіка. Працював за фахом на залізничній станції Сіль.
31 березня 2022 року пішов добровольцем на війну, пояснивши батькам, що не бажає ховатися, а прагне захищати їх та Батьківщину. Мати виїхала з Бахмута у Дніпро, а батько залишався у місті до 20 липня 2022 року. Потім сім’я разом виїхала у місто Кременець.
Служив Вячеслав Гончаренко на посаді старшого радіотелефоніста взводу управління гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. Загинув під час ракетного удару росіян по смт Десна, Чернігівської області.
«Це було пряме потрапляння ракети… Тіло сина згоріло, ми здавали ДНК та чекали вісім місяців результатів дослідження, – розповідає мама Ніна Іванівна. – Поховали Вячеслава ми тільки 16 січня 2023 року в селищі Біла Криниця біля Кременця».
Друзі та рідні згадують Вячеслава як працьовитого та турботливого чоловіка. Він рибалив, захоплювався спортом, цікавився мотоциклами.
Родина отримала медаль «За військову службу Україні» (посмертно), посвідчення до медалі – за підписом Президента України.
Єлизавета Гончарова
