Нещодавно сиділи з батьками та горювали з приводу того, що у січні 2022 року придбали нову електричну піч, але нічого в ній так і не приготували, бо спочатку берегли, а потім почалася війна…
Цікаво, а яку останню покупку зробили у Бахмуті наші читачі?
Валерія, молода матуся:
– Це боляча тема… У 2021 році ми одружилися з чоловіком. У грудні мені було потрібно народжувати синочка, то ми придбали двокімнатну квартиру у центрі міста. Заплатили 35 тисяч доларів. Після виписки з пологового будинку ми з малюком заїхали в наш новий дім. Зустріли там 2022-й рік, а у лютому почалася війна.
1 березня зібрали речі й виїхали з міста. Я не хотіла, щоб моє немовля чуло ті вибухи. Гадали, що пересидимо декілька місяців у батьків на Львівщині, потім повернемося. Я навіть ковдру перед входом у квартиру не прибрала…
Коли дивлюся фото знищеного Бахмута, потім на синочка, розумію, що його дитинство вкрали загарбники…
Олексій, водій:
– Остання коштовна покупка була на 8 березня 2021 року. Ми з жінкою придбали телевізор. В «Астроні» були знижки, і ми вирішили зробити для себе приємне. Повісили його на стіну, дивились, відпочивали… Хіба ж ми знали тоді, що прийдеться тікати з міста з однією торбою?
Жіночка іноді чудить. Мріє, що саме наша кімната залишилася не пошкодженою, а телевізор і досі на місці.
Оксана, швачка:
– За рік до війни ми придбали будинок на Собачовці. Набралися з чоловіком позик, у друзів попросили грошову допомогу, щоб придбати опалювальний котел. Переїхали з квартири до приватного сектора. Почали нове життя. Хіба ж знали, що прийдеться все залишити та евакуюватися?
Тепер орендуємо невеличку хату у селі, ходимо за дровами та харчуємося тим, що зібрали на городі.
Віктор, пенсіонер:
– Останні покупки у Бахмуті були ще тоді, коли працювали магазини. Всі свої збереження ми витратили на придбання харчових продуктів, води та ліків. Робили запаси хліба, сушили сухарі. Згадую, як стояли в черзі у крамниці за ковбасою. Тоді ми думали, що будемо голодувати, то наповнювали холодильники м’ясом. Коли пропало світло, прийшлося розпалювати полум’я та смажити все, що заготовили на багато місяців.
Коли залишали свою домівку, винесли на вулицю ємності з питною водою, може, комусь знадобиться…
Ірина та Аліса, сестри:
– Ми тільки перед війною отримали на наш День народження маленького котика. Його ми чекали все своє життя. Вчилися старанно, то батьки подарували нам пухнасте чудо. Не встигли ми награтися, як почули від дорослих, що евакуюємося.
Треба було забрати з собою найцінніше. Ми залишили свої наряди, іграшки, улюблені диски, посадили у торбу нашого хвостатого друга й відправилися на чужину.
З котиком було досить проблематично орендувати житло, бо ніхто не вірив, що Арчі слухняний кіт, знає своє місце. Батькам прийшлося додавати тисячу гривень господарям окремо за тваринку щомісяця. Тож тато дуже сварився, що колись піддався та придбав котика.
Надія Петрівна, продавчиня:
– Як згадую, так і плачу. Купила я собі новенький диван. Пил з нього здувала, так повноцінно на ньому і не відпочила. Придбала у вересні 2021 року, а у квітні 2024 поїхала до сина. Немає комфорту, згорів диван, судячи з відео у соціальних мережах. Немає зараз поруч і сина. Олег боронить нашу країну. Молюся, щоб повернувся живим.
Записала Олександра МИРНА.
