Землячку Ірину я зустріла на столичному залізничому вокзалі. З’ясувалося, що у Київ вона приїздила через стан здоров’я. Вже багато років має другу групу інвалідності, знаходиться на постійному обліку у лікарні. Вирішила проконсультуватися та порадитися з професіоналом.
Поки ми зігрівали душі кавою, занурилися у спогади. Мені було цікаво почути, як змінилося життя бахмутянки після евакуації.
Іра розповіла, що у Бахмуті жила зі старенькою матусею у приватному будинку в районі дитячої лікарні. Пекельні дні війни змусили жінок виїхати з міста.
Евакуювали їх відчайдушні волонтери. Спочатку довезли до Костянтинівки. Там їх зігріли, нагодували та пересадили в інше авто. Шлях пролягав до Харкова.
Орендують та охороняють житло
Добрі люди допомогли Ірині знайти однокімнатну квартиру. Там давно ніхто не жив, бо родина виїхала за кордон. Довелося землячці трішечки прибратися, підклеїти шпалери, підремонтувати двері тощо.
До теперішнього часу Ірина з матір’ю мешкають у Харкові. Сплачують лише комунальні послуги. Хазяїн квартири їм вдячний, бо вони, можна сказати, ще й охороняють житло від злодіїв. Багато покинутих квартир обікрали, бо кому війна, а злочинцям – спокуса наживи.
На жаль, у Харкові залишатися з кожним днем стає небезпечніше. Вони вже починають думати, куди їхати далі.
Сусід підірвався на розтяжці
Страшними були розповіді Ірини про те, як підірвався на розтяжці її сусід, а вона його рятувала, щоб не стік кровю… Як під час евакуації та обстрілів люди бігли до волонтерів з рюкзаками, ледь не втрачаючи свідомість… Жах.
