14.02.2023

46

Новини

Вони померли голодною смертю

Як волонтери евакуюють покинутих собак та кішок з палаючого міста, надають їм медичну допомогу, шукають прихисток та нові родини

Війна зруйнувала мирне життя українців,  змусила їхати з пекельних міст світ за очі у пошуках кращої долі. Люди нашвидкуруч збирали що вдалося, у невеликий вузлик та поспішали до евакуаційного транспорту. Хтось брав із собою у далеку подорож своїх улюбленців – котика чи собаку, бо вони теж стали членами родини.

Жовтень 2022 року. Чекаю волонтерське авто. Саме у ньому повинен приїхати з палаючого Бахмуту мій улюбленець Кузьма. Колись я підібрала його, маленького та худенького, на сміттєзвалищі. За десять років нашого спільного життя він перетворився у поважного та розумного котика. І якби він у серпні, коли я швидко збирала речі після попадання уламка ракети у дах мого будинку, не заховався десь з переляку, теж був би вже «переміщеною особою». Дуже важко шукати чорного кота у темній кімнаті… Залишила сусідам корм, щоб кормили.

Нарешті я бачу його сумні очі. Дві улюблені фрази, і мій Кузьма розуміє, що я не зрадила його, все гаразд.

А скільки безпритульних тварин залишається на спустошених обстрілами вулицях… Хто їм допоможе вижити? Достовірно загальна кількість тварин-безхатьків наразі невідома, бо в Україні, нажаль, така офіційна статистика не ведеться. На думку деяких експертів, за різними підрахунками, ми у десятці серед країн світу за найбільшою кількістю тварин, у тому числі й безпритульних.

У Бахмуті ще у 2021 році на вулицях міста мешкали близько 400 собак. Відтепер їх ще більше… Як вирішують їх проблеми зооволонтери, та що сталося з нашою «Ладою»? Про це я запитала у тих, хто постійно опікується безпритульними.

Війна все зруйнувала

Марина Володимирівна Шажко, керівниця громадської організації «Бахмутське товариство захисту тварин «Лада»:

–  Наша організація почала свою діяльність десять років тому. Це була реальна школа виживання. За ті тяжкі роки я зрозуміла, що рятувати, лікувати та завжди бути поряд з беззахисними тваринами, то є моє призначення, мій поклик душі. Разом з небайдужими бахмутянами ми створили більш-менш комфортні умови для наших чотирилапих «діточок». Мали наміри вдосконалювати їх. Але війна все зруйнувала…

–  Коли ви вирішили евакуювати притулок?

–  Спочатку, коли обстріли були десь далеко, ми почали робити запаси кормів, води та ліків для наших вихованців. Гроші нам перераховували небайдужі люди. Також ми почали звертатися до різних благодійних фондів, котрі нам активно надавали поміч у вигляді кормів. Їх було досить, то ми до травня 2022 року навіть опікунам тварин роздавали допомогу, а також годували покинутих хазяївами вуличних песиків та котиків.

Питання евакуації гостро не стояло десь до липня 2022 року. Ми всі трималися.  Але коли до нас у серпні прилетіло на майданчик…

–  Як то було?

–  З початку війни ми з дівчатами, Олею та Людою, практично жили на території «Лади» з собаками. Тоді їх було 160. 1 серпня, коли почався обстріл, я ледве встигла забігти у підвал. Раптом щось розірвалося біля входу. Мене присипало землею, а уламки від снаряду побили стіни. Я визирнула на вулицю і побачила жахіття: паркан завалився на собачі будки. Мені стало погано… У думках я попрощалася з вихованцями. Але тепер я знаю, є якась сила, що залишила їх живими.

Почалася пожежа… Ми не знали, що робити. Коли стало тихіше, з’ясувалося, що дві собаки отримали поранення, одна – контузію, а дев’ять розбіглися. Серед них була і Мушка з травмою щелепи. Ми дуже довго усіх шукали, але… А Мушка повернулася на майданчик через два тижні. Я забрала її до себе додому.

Через десять діб обстріл знову повторився. Загинув один песик. Я зрозуміла, що несу відповідальність за кожну тварину. Саме тоді і почала шукати варіанти евакуації.

Низький уклін небайдужим людям

– Куди саме вирішили їхати?

– Ми не хотіли розлучати наших хвостиків, то шукали, де їм усім буде краще разом. Ми одна родина! Знайшли непоганий варіант – корівник. Але за його оренду треба платити 15 тисяч гривень за місяць. Продовжили пошук варіантів. Звернулися до благодійників. У них були свої вимоги. Поки ми думали, що робити, 29 серпня почався мінометний обстріл, на майданчику загибла наша улюблениця…

Часу не залишалося, тому погодилися їхати у село Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області. Розпочали збір коштів, а саме – 100 тисяч гривень для будівництва вольєрів. Вода та світло були. Дякувати бахмутянам та іншим добрим людям, гроші зібрали, все зробили. Ще і благодійники передали нам 27 будок для песиків.

– Марина, як вдалося втекти з пекла?

– Звернулися до волонтерів, які вивозили тварин з гарячих точок, домовилися з ними, і 148 мешканців майданчику, всі, хто залишився на той час живий, поїхали до села.

– Яка була в них реакція?

– Бачили б ви їх засмучені очі. Зараз вони вже почуваються, як вдома. До речі, у жовтні я побачила у соціальних мережах інфу про евакуйованих з Бахмуту покинутих тварин. Ми вирішили надати і їм прихисток. Таким чином наша родина поповнилася 20 песиками.

– Хто допомагає вам виживати в умовах, коли доля майданчику залежить від благодійних внесків?

– Я хочу подякувати всім, хто на протязі існування «Лади» перераховує гроші на проживання та лікування тварин. Дуже вдячна благодійним фондам «Happy Paw», «Допомагаємо тваринам UA», «UAnimals», «Nova Ukraine». Організація «G5careers» придбала матеріали  для утеплення на 41 тисячу гривень. Це велика справа для нас. Низький уклін усім, хто допомагав нам евакуюватися: «Breaking the chains», «Порятунок тварин Харкiв». Дякуємо волонтерам із Києва: Зої Шкурко та Дмитру Подтуркіну. Ми разом зробили велику справу.

Нажаль, у Бахмуті ще і досі залишаються безпритульні тварини. Для них ми передаємо корм, і, якщо це можливо, домовляємося про евакуацію.

– На новому місці ви також займаєтесь стерилізацією тварин?

– Так. Ми домовилися зі спеціалістом, він приїздить до села і проводить стерилізацію. Ми пропонуємо місцевим жителям теж приєднатися до цього процесу безкоштовно. У перший день стерилізації було прооперовано 36 домашніх тварин. Від щирого серця дякуємо «GGI – Gyvūnų gerovės iniciatyvos»  за фінансування стерилізації та кураторам проєкта: Lina Vaitekūnaitė та Yuliya Firka за таку крутезну ініціативу. Дякуємо лікарю Віктору Воротнікову та його команді за професіоналізм та десятигодинний робочий день у режимі нонстоп.

Як пес Семен Семенович доїхав до Польщі

– Марина, правду кажуть, що той пес, який полюбляв кататися у бахмутських тролейбусах, переселився до Польщі?

– Так, правда. Колись до нас приїздили волонтери із Польщі. Знімали на майданчику відео. У кадр попав наш Семен Семенович. Його побачили за кордоном і запросили до себе. Я розповідала, що песик характерний, два рази попадав у ДТП, з ним нелегко, але нічого не лякало людину, якій він сподобався. Дізнавшись, що Семен Семенович дуже товаришує з маленьким песиком Йосиком, нова господарка запросила і його до себе за кордон. Зараз два товариша мешкають у новій родині.

– Минулого року календар з зображенням ваших вихованців дуже зігрівав мою душу.

– Це вже традиція. Ми виготовляємо та розповсюджуємо друковану продукцію з нашими героями. На зібрані кошти купуємо ліки або закриваємо різні потреби майданчику.

– Якщо хтось із читачів захоче допомогти бахмутським тваринам, надаємо банківські реквізити.

Картка Приватбанка 4731219117592497

Картка ПУМБ 5355280210133995                                       

Картка Монобанка 4441114426950984               

PAYPAL m.shazhko@gmail.com

Найменування отримувача: БТЗТ ЛАДА ГО

Код отримувача: 37868823

Рахунок в форматі відповідно до стандарту IBAN: UA893355480000026003053615311

Назва банку: КРАМАТОРСЬКА ФIЛIЯ АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

З візитом до «Лади»

Ганна Куркуріна, рекордсменка світу з бодібілдінгу, зооволонтерка, експертка:

– З проблемами бахмутських зооволонтерів я знайома з 2014 року. Ще тоді я дізналася, що стерилізаційний майданчик «Лада» виживає без світла, води та не має нормальних умов для лікування тварин. Я декілька разів приїздила до Бахмуту. Проводила майстер-класи, а зароблені гроші перераховувала на потреби громадської організації, яка опікувалася чотирилапими.

З початком війни проблеми безпритульних тварин гостро встала по всій Україні. Я вирішила допомагати всім, чим зможу. Придбала три автівки. Разом з чотирма товаришами ми привозимо корм тваринам у віддалені села на  деокупованих територіях. Ми вже роздали 215 тон корма і будемо продовжувати цю справу. Добре розумію, що йде війна і перш за все треба рятувати життя людей. Але і про тварин неможна забувати, вони теж живі істоти.

Тому раджу всім, хто може подарувати тваринам друге мирне життя, не залишатися осторонь. Якщо ми разом візьмемося за проблему, то зможемо її подолати.

Жахи Ямпільського зоопарку

Катерина Арісой, керівниця ГО «Плурітон», зоозахисниця:

– Я евакуювалася з Бахмуту за наполяганням батьків. Продовжила займатися волонтерською діяльністю, знаходячись у Дніпрі. Приєдналася до команди, яка евакуювала людей та тварин із Ірпіня, Бучі та інших гарячих міст. Разом ми почали працювати у Лисичанську. Потім були мої рідні Бахмут, Часів Яр.

Найжахливішим було, коли ми приїхали до Ямпільского лісгоспу. Усі стежки-доріжки я знаю з дитинства. Коли ми потрапили на територію, де раніше мешкали дикі тварини, я не повірила своїм очам. Вони померли голодною смертю… Деяких з’їли окупанти, коли вели бої за Лиман, від тварин залишилися кістки та шкіра. Коли побачили мертвих вовків, які обійняли іржаві тарілки, майже серце не зупинилося… Десь лежала голова зубра, далі ми знайшли скелет верблюда…

Спецоперація на конюшні

Тоді ми стали шукати тих, хто залишився ще живий. Зайшли у конюшню. На нас дивилися перелякані очі віслюків та лами. Тварини були виснажені та голодні. Потім ми побачили двох свиней з поросятами і двох коней.

Евакуювали тварин поетапно. Наймали техніку, спеціалістів, щоб провели обстеження і взяли аналізи.

З конями розгорнули цілу спецоперацію. Дякувати дівчині, яка професійно займалася кінним спортом, та допомогла нам впоратися. Врятовані тварини оселилися у селі під Дніпром. Туди ми евакуювали деяких собак із Бахмуту.

Кайот перетворився у Каю

Нещодавно ми знову були у деокупованому Лимані, вивезли звідти одного хворого песика та дуже засмученого голодом котика. На наші очі попався ще один безпритульний пес. Його ми теж забрали з собою. Як з’ясувалося, то була собака, котру колись зустрів на вулиці міста американський волонтер та у соцмережі просив небайдужих надати їй прихисток. Але ми ж того не знали. І ось до мене подзвонив його перекладач, та дуже дякував.

Спочатку ми відвезли Кайота, таке ім’я ми придумали рудому песику, до лікарів, зробили обстеження. Виявилося, що то не він, а вона. Прийшлося кликати її Кая.  Те, що вона була дуже старенька та хвора, не злякало українку, яка мешкає у Німеччині. Вона дуже хотіла забрати руде щастя до себе.

Я зібрала усі необхідні документи та домовилася з волонтерами із Данії, що вони доставлять Каю до Німеччини.

На радість, зустріч відбулася.

Мені завжди приємно знаходити для безпритульних або покинутих тварин нові домівки. Тому ми охоче забрали у одного з власників бахмутського зоомагазину папуг та шиншил. Знайшли їм прихисток у дитячих садочках.

Реабілітаційному центру бути

З кожним днем ми розуміли, що безпритульних покинутих собак та кішок у містах, де ведуться бойові дії, та на деокупованих територіях стає все більше, а місць у притулках все менше. До того ж, стає велике питання, де саме їх лікувати та брати кошти для того, де шукати спеціалістів. Тому ми вирішили, що треба створити реабілітаційний центр. Ми вже збудували модульний будинок, де є тепло і світло, вольєри, конюшні. Виживаємо завдяки допомозі небайдужих людей, донатів. Звітуємо за кожну копійку, яка надходить на рахунок.

То що ж робити? Алгоритм дій є?

Проблема безпритульних тварин на вулицях пекельного Бахмута дуже велика, але вона поширюється також на інші населені пункти, які перебувають під постійними ворожими обстрілами. Змінити ситуацію намагаються на державному рівні. У липні минулого року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення, яке дасть змогу здійснювати контроль за кількістю безпритульних тварин гуманними методами. Згідно з розробленим Урядом Порядком, органи місцевої влади та самоврядування мають розробити власні місцеві програми регулювання чисельності безпритульних тварин у населених пунктах, керуючись законодавством про захист тварин від жорстокого поводження.

Таких тварин виловлюватимуть, проводитимуть ветеринарні огляди, вакцинацію, біостерелізацію та інші необхідні санітарні заходи.

Кожну тварину треба ідентифікувати з внесенням даних про неї та фото до муніципального реєстру. Після цього передати тварин до спецпритулків, центрів реабілітації чи під нагляд громадських та благодійних організацій, які здійснюватимуть догляд за ними та шукатимуть нових власників.

У квітні 2022 року в Україні запустили ініціативу Adopt pets of Ukraine, яка допомагає знайти дім тваринам, покинутим під час війни. За їх даними, до початку війни в Україні працювали приблизно 250 притулків, у яких утримували понад 100 тисяч тварин. Зараз кількість безпритульних тварин значно зростає.

У великих містах, наприклад, у Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Одесі, Івано-Франківську та інших, зроблені суттєві кроки по вирішенню проблеми.

Здається, краще не придумати. Але що можуть зробити місцеві мешканці, які залишаються на лінії зіткнення під ворожими обстрілами у підвалах та бомбосховищах. Без світла, телефонного зв’язку та Інтернету. Наважусь запропонувати такий алгоритм дій.

Перше. Покинуті тварини тягнуться до людей. Не гоніть їх, якщо зможете, нагодуйте котів та собак і вони вам будуть вдячні.

Друге. Тримайте зв’язок з волонтерами, які доставляють вам гуманітарну допомогу. Передайте їм усю інформацію про безпритульних тварин, яку вони будуть поширювати всіма засобами.

Третє. Замовляйте у волонтерів корма для тварин та необхідні медичні ветеринарні препарати.

Четверте. Завжди розраховуйте на волонтерську підтримку у питаннях евакуації людей та домашніх або покинутих тварин.

П’яте. Тільки у вас з’явиться можливість, розміщуйте якомога більше інформації в усіх доступних соціальних мережах стосовно допомоги у вирішенні проблем безпритульних тварин у вашому населеному пункті.

Проблему безпритульних тварин необхідно вирішувати комплексно, спільно з зоозахисниками, благодійними на волонтерськими організаціями, активними та небайдужими громадянами. Як показує досвід, така співпраця дає плідні результати.

Тетяна Постоєва.