Стаття про те, як бахмутянка Галина Петрівна стала першою жителькою Чудо-містечка на Колонщині від американського благодійника, отримала багато відгуків від читачів газети «Вперед».
Всім не терпілося дізнатися більше про нове життя бахмутян, тому журналістка газети звернулася до керівниці Чудо-містечка Олександри Кондрашевої.
– Загальна кількість мешканців Чудо-містечка – 160 осіб, – розповідає Олександра. – 80 з них – бахмутяни. Є серед них самотні, є й родини.
– Найстарша мешканка нашого містечка – 97- річна Ганна Митрофанівна з Донеччини. Неймовірно лагідна й тендітна. Поруч з нею хочеться просто бути, розмовляти та нескінченно дивитись в її очі, що бачили стільки у цьому житті. У свої роки пані Ганна знаходить сили, щоб підтримати тих, хто поруч. Ми пишаємось тим, що Чудо-містечко стало домом для такої прекрасної людини. Як це – стати біженкою у 97 років – ми можемо лише здогадуватись…
– А як потрапили до вас наші земляки?
– На початку червня 2023 року, коли ще тільки розпочалося будівництво Чудо-містечка, ми створили анкету й розповсюдили її в центрах компактного проживання біженців. Фокусувалися на внутрішньо переміщених особах зі сходу та півдня країни: Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Саме тих регіонів, де йдуть важкі бойові дії або територія знаходиться під окупацією.
Ми просили керівників модульних містечок, шелторів, гуртожитків надавати ці анкети ВПО. У зв’язку з тим, що мали справу з людьми похилого віку, яким трудно користуватися Інтернетом, допомагали заповнювати їх. Таким чином в базу потрапили близько 15 тисяч анкет.
Відразу зазначу, що на сьогодні ще 10 тисяч анкет залишаються необробленими не тільки від пенсіонерів, а й від цілих родин ВПО, молоді. Бо у нас три житлових комплекси. Один з них – Чудо-містечко для пенсіонерів, ще два житлові комплекси для родин військових, поранених, багатодітних родин тощо.
Чудо-містечко відрізняється тим, що літні люди отримали в ньому житло довічно й безоплатно. Комунальні послуги мешканцями не сплачуються. Американський благодійник Делл Лой Хенсен від початку повномасштабного вторгнення допомагає постраждалим українцям, він побудував Чудо-містечко, утримує його. Пан Хенсен має бажання підтримати саме пенсіонерів, бо розуміє їх потреби та проблеми, особливо під час війни.
– Цікаво, а за який час було збудоване Чудо-містечко?
– Загалом, розпочалося будівництво в червні 2023 року, а заселили першу хвилю пенсіонерів вже у жовтні 2023-го. В січні 2024-го отримала житло друга черга. Тож можна сказати, що будівництво тривало 5 місяців. Але в травні цього року планується його остаточне фінальне відкриття, коли буде добудовано клуб – серце Чудо-містечка. В Клубі плануємо розмістити бібліотеку, кінотеатр, їдальню, місце для занять спортом, танцями тощо, повноцінне бомбосховище.
– Чи можуть розраховувати мешканці Чудо-містечка ще й на безплатне харчування?
– В планах та задумах мецената, їдальня – це місце зборів пенсіонерів, своєрідні тусовки. В нас немає таких, хто не може самостійно себе обслуговувати. Кожна людина та родина живуть в окремій квартирі з усіма побутовими приладами. За пенсію вони харчуються. Нагальної потреби годувати мешканців зараз немає. Але питання відкрите. Хочемо зробити або кафе, або кав’ярню чи їдальню, може, центр соціальної їдальні, де той, хто потребує, може отримувати один раз на день обід чи сніданок. Ще немає остаточного рішення.
Житло, надане пенсіонерам, – не їх власність. Житлові комплекси – власність Фонду «Місія Хенсона в Україні». Але жити вони можуть у містечку стільки, скільки їм буде потрібно. Добре, якщо хтось з наших мешканців повернеться додому. Але ми реалісти й розуміємо, що у багатьох немає ні дома, ні міста на мапі країни…
– Олександро, чи все так добре у моїх земляків?
– Мешканці Чудо-містечка вже не молоді, то в них є проблеми зі здоров’ям. Тому ми організували для них постійну медичну допомогу. Нещодавно у нас працювали фахові київські лікарі по вісьмох напрямках: безплатно надавали консультації, направлення, ліки. Це завдяки нашим домовленостям з іншими благодійними фондами, ініціативами.
Двічі на тиждень веде прийом сімейний лікар у якого зареєстровані наші мешканці у Макарові, приймають і представники «Червоного Хреста». Працюють групи психологічної допомоги, соціальної реабілітації, арттерапія. Надають допомогу юристи. Ми намагаємося огорнути людей турботою з усіх сторін, щоб не вони бігали по кабінетах, а щоб до них приїхали спеціалісти та надали необхідні послуги.
Ми розуміємо, що допомагаємо невеликій кількості ВПО, але хочемо робити це якісно, щоб мешканці відчули гідність.
Місія нашого Фонду, її сформував власник Делл Лой Хенсен: відбудувати житло, повернути гідність, яку відібрали російські злодії та повернути людям надію на майбутнє. Це є ключові задачі нашої роботи.
– Мені довелося чути, як самотні літні люди дуже хвилюються, що опинилися на чужині, тому не знають, де їх поховають, коли вони помруть, та чи поховають взагалі. Чи була у вас подібна ситуація та як її вирішили?
– На жаль, у нас помер від старості чоловік з Маріуполя. Йому було 85 років. Письменник, відомий на Донеччині, працював екскурсоводом у своєму місті багато років… Його поховали у Боярській громаді, де він був прописаний. Ми не встигли його перереєструвати. Але всі інші мешканці Чудо-містечка отримали реєстрацію ВПО у Макарівській громаді, яка надає право безплатного поховання на території села.
– Нехай всі будуть здорові! Чи правда, що мешканці Чудо-містечка займаються волонтерською діяльністю для ЗСУ?
– Наш регіон перебував під окупацією, тому після деокупації в кожному селі громади з’явилися досить потужні волонтерські пункти. Волонтери виробляють сітки для військових, устілки, арпетки тощо.
Я запропонувала усім охочим долучитися до важливої спільної справи – допомагати ЗСУ. Тому, хтось з пенсіонерів лущіть горіхи, хтось готує пасту Амосова та сухі пайки військовим, хтось – чаї з лимоном, імбиром та медом. Дівчата виробляють устілки для захисників. Прошивають їх дротом, який підключається до повербанка та нагріває взуття. Працюємо на повну.
– Ми підтримуємо ініціативи тих, хто має бажання допомагати іншим. Людмила Іванівна, наприклад, вміє добре шити. Люди йдуть до неї з проханням полагодити одяг і вона не відмовляє у допомозі! В Чудо-містечку обладнали для пані Люди невеличку майстерню.
Шість місяців жінка провела у підвалі під обстрілами російських вбивць. Її рідне місто Соледар, де пенсіонерка багато років пропрацювала лаборантом, було зруйноване. Будинка, в якому Людмила провела все життя, більше не існує. Війна забрала у жінки домівку, але не зламала її та не позбавила гідності.
Ми у Чудо-містечку так раді бачити привітну посмішку пані Люди та чути від неї слова підтримки усім нам. Тримаємось і віримо, як це роблять люди старшого покоління. Виходить в них – вийде і в нас.
– Нашому містечку тепер не страшна заметіль, тому що в нас з’явився справжній трактор. Він потужний, швидкий та багатофункціональний, а це значить, що ми можемо легко чистити наші вулиці від снігу.
Це вартісний подарунок від нашого інвестора Делл Лой Хенсена, для якого комфорт і гідні умови проживання літніх переселенців є пріоритетом.
А найголовніше, що водієм цієї машини працює один з мешканців Чудо-містечка, бахмутянин Леонід. Колись у рідному селі на Донеччині чоловік працював зоотехніком. Разом з дружиною Лідією вони тепер проживають у нашому поселенні, тому що їх будинка в рідному селі вже нема. Це неймовірно чуйні та порядні люди, які пережили найстрашніші події в житті, але не опустили рук та продовжують працювати та вірити у майбутнє!
– Чи є шанси у читачів нашої газети отримати квартиру у Чудо-містечку?
– Зараз всі 105 квартир заселені. Якщо з яких то причин звільниться місце, то ми переглянемо анкети, що в черзі. Саме зараз заселитися в Чудо-містечко шансів немає. Але хто знає, може благодійник щось запропонує та наші мрії здійсняться…
– Я вірю в дива! Дякую за благу місію, за допомогу моїм землякам.
– Пенсіонери повинні відчувати опіку, жити гідно!
Бесіду вела Олександра МИРНА.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Доброго дня! Сім’я військового з м.Бахмут складом з 3 чоловік,теж хотіла б таке житло, наразі проживаємо в м.Кременчук Полтавської обл.,як можливо заповнити анкету.Житло в м.Бахмут зруйновано вщент
Сім’я військового з м.БахмУт потребують також таке житло ,пенсіонери 3 людини.Житло вщент зруйновано, немає куди повертатись