Марина Жванія радить бахмутянам зберігати в памʼяті найщасливіші моменти життя в мирному та яскравому Бахмуті та памʼятати його таким, яким він був «при житті»
День міста Бахмут, ювілей. Наші тепер вже всесвітньо відомі мурали.
Про вчительку Бахмутської школи №7 Марину Жванію газета «Вперед» розказувала в одному із своїх номерів. І тоді ми пообіцяли продовжувати знайомити наших читачів із її творчістю. Зараз пані Марина знайшла тимчасовий прихисток в Обухові, Київської області.
Улюблена робота. Бахмутська школа №7
Свою тугу та сум за Бахмутом вона виплескує у віршах. Ці рядки були написані наприкінці минулого року.
Несеться час і швидко йдуть роки.
Навколо біль і страх…і сльози…
Але бувають й тихі дні –
Коли ти відчуваєш насолоду!
Лиш крихту щастя…
Й хоч воно крихке,
Ти хочеш ухватитися за нього.
Можливо, навіть більше ніж колись,
Радієш миті, посмішці і сонцю.
Ти глибше відчуваєш зараз біль,
Ти глибше відчуваєш втому,
Але і радість в тисячу разів
Сильніше від хвилини насолоди!
Від того, що раніше ти сприймав,
Як щось буденне:
музику і сцену,
нові сторінки книги і місця,
що ти вже бачив… але зір вже новий.
Можливо, лиш ця мить і є життя?!
Та ми сприймаємо його як тимчасове.
Коли ми поросили Марину сказати щось нашим читачам, вона відповіла: «Я хочу побажати всім бахмутянам не втрачати надії та продовжувати жити! Зберігати в памʼяті найщасливіші моменти життя в мирному та яскравому Бахмуті, памʼятати його таким, яким він був «при житті».
Бахмут. 23 лютого2022 року. За день до армагедону…
